Обвинувальна промова прокурора приклад

5.1.2. Обвинувальна промова у справі Пилипчука

Закінчено судове слідство у кримінальній справі за обвинува-ченням Пилипчука Петра Даниловича у скоєнні злочинів, перед-бачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 368 КК України, — службове під-роблення та одержання службовою особою хабара. Таке ганебнеявище, як хабарництво, підриває авторитет державного апарату,втрачається довіра громадян до державних службовців.

Вважаю, що результати судового слідства дають мені підставивикласти фактичні обставини справи, проаналізувати зібрані усправі докази та запропонувати їх юридичну оцінку, висловитидумку щодо міри покарання підсудному.

Отже, як встановлено в судовому засіданні, відповідно до на-казу начальника Рівненської обласної державної лікарні ветери-нарної медицини від 01.12.2006 року № 77, Пилипчук Петро Да-нилович обіймав посаду головного лікаря Володимирецької дер-жавної лікарні ветеринарної медицини і був посадовою особою.Як головний лікар Володимирецької державної лікарні ветерина-рної медицини, Пилипчук П. Д. мав право на видачу ветеринар-них свідоцтв та довідок у межах району обслуговуваної дільниці.Для чого 23.12.2006 року Пилипчук П. Д. у Рівненській обласнійдержавній лікарні ветеринарної медицини отримав ветеринарнідовідки в кількості 100 (сто) штук за № N° 2480-2580. Видача до-відок повинна була здійснюватись у межах району з веденнямобліку видачі у журналі передзабійного огляду тварин та видачіветеринарних довідок. 23.01.2006 року, до Пилипчука П.Д. звер-нувся мешканець м. Володимирець Зайчук Корній Олександро-вич з проханням видати без огляду тварин ветеринарні довідкидля забою та реалізації корів у кількості трьох штук. Пилип-чук П. Д., використовуючи в інтересах Зайчука К.О. надане йомуправо видавати ветеринарні документи, 23.01.2006 року склав тавидав завідомо неправдиві ветеринарні довідки А № 2480,А № 2481, А № 2482. Маючи необхідні реквізити, а саме серію,номер, посаду, прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, їїпідпис, печатку державної установи, й засвідчуючи факт, що маєюридичне значення у вигляді надання можливості забою та реа-лізації продукції тваринного походження у межах району — ве-теринарні довідки А № 2480, А № 2481, А № 2482 являли собоюофіційні документи. До зазначених ветеринарних довідок Пили-пчук П. Д. вніс завідомо неправдиві відомості щодо проведенняклінічного огляду тварин, який фактично не проводився. За вида-чу зазначених ветеринарних довідок Пилипчук П. Д. отримав відЗайчука К. О. 450 грн. незаконної винагороди — хабара, грошо-вими купюрами номіналом по 100 (сто) гривень у кількості2 (двох) штук: АБ № 6156235, АЗ № 3090591 та номіналом по50 (п’ятдесят) гривень у кількості 5 (п’яти) штук: ДУ № 5158447,ДП № 1959403, ЕК № 4828440, ГН № 0671686, ДЛ № 9249874.

У судовому засіданні Пилипчук П.Д. вину в скоєнні злочину,передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України визнав, а за ч. 1 ст. 368 ККУкраїни не визнав та показав, що 23.01.2006 року близько 11 го-дини до нього звернувся громадянин Зайчук К. О., якого він ра-ніше не знав, з проханням виписати ветеринарні довідки на 3 ко-рів. Він повідомив, що такі довідки будуть коштувати 37 грн.кожна, на що Зайчук К. О. сказав, що у нього при собі грошейнемає і поїхав. Того ж дня, близько 13 години, Зайчук К. О. пове-рнувся і попросив виписати довідки на його прізвище, повідоми-вши, що корови будуть забиті і направлені на ринок у м. Рівне.

Виписані без ветеринарного огляду довідки Пилипчук П. Д. пе-редав Зайчуку К. О. Коли Пилипчук П. Д. хотів зареєструватидовідки, Зайчук К. О витяг гроші з «барсетки» і поклав на стілпід журнал. Коли Пилипчук П. Д. пересунув журнал, то побачив,що грошей було забагато. Він хотів наздогнати Зайчука К. О. таповернути гроші, але того вже затримали працівники міліції. За-значені довідки він видав без огляду, оскільки сподівався, щоЗайчук К.О. йому віддячить за це. Явку з повинною написав то-му, що його примусили працівники міліції, погрожуючи, що по-садять до ІТТ. Під час допиту в якості підозрюваного вину ви-знавав, бо слідчий запевняв, що жодних наслідків не буде.

Однак, такі показання прошу, шановний суд, розцінювати якспосіб уникнути відповідальності за скоєне та реалізацію підсуд-ним свого права на захист.

Вина підсудного повністю підтверджується:

його особистими показаннями, даними в ході досудовогослідства, зокрема, явкою з повинною Пилипчука П. Д. від23.01.2006 року (а.с. 8) та показаннями, даними в якості підозрю-ваного, у яких він зазначав, що дійсно 23.01.2006 року близько11 години до нього звернувся громадянин Зайчук К. О., якого вінраніше не знав, з проханням виписати ветеринарні довідки на3 корів. Підсудний виписав їх без огляду і отримав за це хабар(а. с. 125, 126).

показаннями свідка Зайчука К. О., який зазначив, що з гру-дня 2005 по січень 2006 років він перебував у скрутному фінан-совому становищі і тому вирішив зайнятися бізнесом у сфері тор-гівлі м’ясом, а саме закупівлею та реалізацією яловичини. З цієюметою він став дізнаватись про деталі щодо організації зазначе-ної справи. Одна з найперших умов — обов’язкова наявність ве-теринарної довідки про стан здоров’я тварин для подальшого за-бою та реалізації тваринної продукції. Також йому вдалосяз’ясувати, що ветеринарні довідки можна купити наперед на де-кілька голів корів, а потім скуповувати тварин у громадян по се-лах. Також йому стало відомо, що такі ветеринарні довідки мож-на було купити у Володимирецькій лікарні ветеринарноїмедицини м. Володимирець Рівненської області. Тому 23.01.2006року близько 10 години він приїхав до Володимирецької лікарніветеринарної медицини м. Володимирець з метою отримати ве-теринарні довідки. Зустрівся там з головним лікарем Пилипчу-ком П. Д. й повів розмову про свої наміри займатися торгівлеютваринною продукцією та необхідність отримати ветеринарні до-відки на трьох корів. Пилипчук П. Д., вислухавши його, запев-нив, що дане питання не є проблемою і всі ці проблеми вирішу-ються. При цьому Пилипчук П. Д. сказав, що якщо він зараз хочеотримати ветеринарні довідки і підтримувати нормальні стосун-ки надалі, йому необхідно сплатити суму в розмірі 450 (чотири-ста п’ятдесят) гривень, в іншому випадку Зайчук К. О. можеотримати потрібні довідки тільки в тому разі, коли надасть наогляд трьох корів. Зайчук К. О. погодився і пообіцяв Пилипчу-ку П. Д., приїхати з грошима за дві години. Оскільки Пилип-чук П. Д. витребував суму в розмірі 450 гривень за ветеринарнідовідки на три голови корів, то це його дуже обурило, адже реа-льна ціна довідок становить 77-91 гривень, а не 450, а тому вінзвернувся до Рівненського РВ УМВС з письмовою заявою пропротиправні дії Пилипчука П. Д. Після прийняття заяви про ви-магання хабара з боку Пилипчука П. Д. працівники міліції попро-сили у нього надати допомогу в затриманні хабарника. На що вінпогодився і сам надав власні кошти в розмірі 450 гривень, які бу-ли в присутності понятих помічені спеціальним засобом — «Ха-бар». Потім грошові кошти номіналом по 100 (сто) гривень в кі-лькості 2 штук (АБ 6156235, АЗ 3090591) та по 50 (п’ятдесят)гривень у кількості 5 штук (ДУ № 5158447, ДП № 1959403, ЕК№ 4828440, ГН № 0671686, ДЛ № 9249874) були передані йомудля передачі їх хабарнику. Того ж дня, 23.01.2006 року, близько13 години, він удруге приїхав до головного лікаря Володимире-цької державної лікарні ветеринарної медицини Пилипчука П. Д.,який запитав у нього: «Чи все гаразд?». З цього питання він зро-зумів, що Пилипчук П. Д. хоче знати, чи привіз він гроші, томувідповів, що так, привіз. Після цього Пилипчук П. Д. сів за стіл івиписав три ветеринарні довідки. Тоді він, передав Пилипчу-ку П.Д. вищезазначену суму з помітками «Хабар», а той передавйому необхідні довідки. Коли він вийшов з приміщення Володи-мирецької лікарні, він був зупинений працівниками міліції, якимнадав пояснення. За актом вилучення документів у нього буливилучені дані довідки, а потім працівники міліції увійшли дослужбового кабінету Пилипчука П. Д. Пізніше він та Пилип-чук П. Д. були доставлені до Рівненського РВ УМВС України.Жодного тиску та погроз з боку працівників міліції при ньому наПилипчука П. Д. не було.

— показаннями свідка Куліша Володимира Михайловича, на-чальника ВДСБЕЗ ЧРВ УМВС України у Рівненській області,який пояснив, що дійсно в січні 2006 року до райвідділу звернув-ся Зайчук К. О. зі скаргою про вимагання з нього грошей лікаремВолодимирецької ветеренарної лікарні Пилипчуком П. Д. за ви-дачу довідок на забій тварин. Заява була зареєстрована. Того ждня вони виїхали до м.Володимирець, де заявник передав Пилип-чуку П. Д. гроші. Даний факт був задокументований і Зай-чук К. О. та Пилипчук П. Д. були доставлені до Рівненського РВУМВС України. Жодного тиску та погроз з боку працівників мі-ліції при ньому на Пилипчука П. Д. не здійснювалося. Він добро-вільно написав явку з повинною і близько 19 години був достав-лений додому.

Показання свідків Зайчука та Куліша не викликають сумніву усвоїй достовірності, адже в повному обсязі підтверджуються зі-браними і всебічно дослідженими в ході судового слідства дока-зами, зокрема:

протоколом огляду місця події від 23.01.2006 року, згідно зяким на робочому столі лікаря Пилипчука П. Д. під підставкоювиявлені гроші в сумі 450 грн. (2 купюри номіналом по 100 грн.та 5 — 50 грн.), помічені спецзасобом «світлячок». Під час освіт-лення рук Пилипчика П. Д. на них були виявлені сліди зазначе-ного порошку (а.с. 10—11);

протоколом огляду грошових купюр з використанням лю-мінофорів від 23.01.2006 року (а.с. 7);

актом вилучення документів у Зайчука К. О. — ветеринар-них довідок А № 2480, № 2481, № 2482 від 23.01.2006 року(а.с.12);

висновком експерта № 219 (х) хімічної експертизи від24.02.2006 року, на грошових купюрах та ватних тампонах зізмивами з рук Пилипчика П. Д. та з грошових купюр виявленонашарування люмінесцентних спеціальних речовин. Виявлені ре-човини подібні до речовин контрольних зразків (а.с. 39-42);

протоколом огляду документів від 02.02.2006 року (а.с. 53-54), згідно з яким, ветеринарні довідки А № 2480, А № 2481,А № 2482 про придатність 3 корів до забою видані Володимире-цьким дільничим лікарем ветеринарної медицини Пилипчу-ком П. Д. громадянинові Зайчуку К. О.;

висновком експерта № 33 почеркознавчої експертизи від20.02.2006 року (а.с. 93-97), згідно з яким підписи та тексти наветеринарних довідках А № 2480, А № 248І, А № 2482 виконаніПилипчуком П. Д.

Отже, ретельний аналіз зібраних у справі доказів свідчить продоведеність вини Пилипчука П. Д. у скоєнні злочинів, передба-чених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 368 КК України та про правильністькваліфікації органами досудового слідства дій підсудного за за-значеними статтями.

За таких обставин вважаю, що досліджені в судовому засідан-ні докази можуть бути покладені в основу обвинувального виро-ку.

Для правильного та справедливого вирішення питання пропризначення підсудному покарання за вчинені злочини суду сліддослідити дані про його особу, які є в матеріалах справи.

Так, Пилипчук Петро Данилович раніше не судимий, до адмі-ністративної відповідальності не притягався, за місцем прожи-вання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні 2неповнолітніх дітей, що дає можливість застосувати до підсудно-го правила ст. 75 КК України.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують по-карання, державне обвинувачення не вбачає.

Причинами й умовами, які спричинили вчинення зазначенихзлочинів, вважаю недостатній контроль з боку головного лікаряветеринарної медицини Рівненської області за діяльністю підлег-лих ветеринарних установ.

Враховуючи викладене, прошу, Ваша честь, визнати виннимПилипчука Петра Даниловича у скоєнні злочинів, передбаченихч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 368 КК України та призначити покарання:

за ч. 1 ст. 366 КК України — у вигляді 2 років обмеження воліз позбавленням права займати посади керівників підприємств,установ та організацій, діяльність яких пов’язана з виконанняморганізаційно-розпорядчих обов’язків, строком на 2 роки;

за ч. 1 ст. 368 КК України — у вигляді 4 років позбавленняволі з позбавленням права займати посади керівників підпри-ємств, установ, організацій, діяльність яких пов’язана з виконан-ням організаційно-розпорядчих обов’язків, строком на 3 рокит

Згідно з ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинівшляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ос-таточне покарання призначити у вигляді 4 років позбавлення воліз позбавленням права займати посади керівників підприємств,установ, організацій, діяльність яких пов’язана з виконанням ор-ганізаційно-розпорядчих обов’язків строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити Пилипчука від при-значеного основного покарання з випробуванням, якщо він про-тягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину тазгідно з ст. 76 КК України виконає покладені на нього обов’язкиперіодично з’являтися для реєстрації до органів кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу — підписку про невиїзд до набраннявироком законної сили, залишити без змін.

Судові витрати за проведення експертиз в сумі 439 грн. 39коп. стягнути з підсудного на користь держави.

Речові докази: грошові купюри номіналом по 100 (сто) гри-вень у кількості 2 (двох) штук: Аб № 6156235, АЗ № 3090591 таноміналом по 50 (п’ятдесят) гривень у кількості 5 (п’яти) штук:ДУ № 5158447, ДП № 1959403, ЕК № 4828440, ГН № 0671686,ДЛ № 9249874 повернути власникові Зайчуку К.О., ветеринарнідовідки залишити в матеріалах кримінальної справи.

b-ko.com

5.1.4. Обвинувальна промова у справі Анікіна

Шановний суд, шановні учасники судового процесу!

Щойно ми заслухали у відкритому судовому засіданні кримша-льну справу по обвинуваченню Анікша Олега Ігоровича в скоєнні злочину передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України жахливого злочину який законодавцем не випадково віднесено до категорії тяжких. Злочин вказаної категорії, мабуть найбільш тяжкий шсля умисного вбивства при обтяжуючих обставинах інакше і не може бути адже нікому не дано право самочинно позбавляти життя іншої людини. Навіть держава визнаючи особу винною в скоєнні тяжкого злочи-ну ставить перед собою питання чи позбавляти людину найцінні-шого що в неї є того що надано самою природою — її життя.

Ha цьому фоні особливо жахливим бачиться злочин скоєний підсудним Анікіним Олегом, адже він самочинно відібрав життя Людини. Саме відібрав, вирвав із сусшльного життя, позбавив найціннішого. Кожна людина має право на життя гарантоване їй основним законом- Конститущєю України гарантовано норма-ми нашої моралі і нікому не дано право на власний розсуд вирі-шувати питання про його відібрання. Відібрання саме такий кін-цевий результат злочину— умисне тяжке тілесне ушкодження внаслідок якого настала смерть потерпілого. Можливо цей зло-чин ще жахливіший ніж умисне вбивство без обтяжуючих обста-вин через те що потерпілий перед настанням смерті терпить над-звичайні фізичні страждання від отриманих тшесних ушкоджень.

Повернемося тепер до суті справи. Шдсудний Анікш Олег об-винувачується в тому, що вш 9.04.07. приблизно в 15 годині 30 хвилин, знаходячись в квартирі Ковшика Миколи Васильови-ча за адресою м. Київ, вул.. Ревуцького 36.2 кв. 121, на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли після спільного вживання спиртних напоїв, знаходячись у стані алкогольного сп’яншня умисно наніс зажатим в правій рущ металевим венти-лем декілька ударів в обличчя та голову потерпілого Ковшика Миколи, чим спричинив тому тілесні ушкодження у вигляді чис-ленних ушиблених ран голови з переломами кісток носа та верх-ньої щелепи, черепа в районі скроні, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 121 від 16.04.07 р. Відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і які в своїй сукупності потягли за собою смерть потерпілого.

Чи винен підсудний в цьому злочині? Так винний і як держав-ний обвинувач вважаю, що вина підсудного Анікіна Олега в ін-криміноваіму йому злочи» „ередбаченому ст. 121 ,. 2 КК Украї-ни, досить повно була встановлена в ході досудового слідства і знайшла своє повне шдтвердження в ході судового розгляду.

Підсудний в судовому засідання не визнав своєї вини і пояс-нив що пояснення та первинні покази на досудовому сшдстві вш давав під психологічним тиском, оскільки особи, що провадили досудове слід.тво погрожували йому словесно та чинили психо-

Виноградський вш не пам’ятає, прийшов до тями коли відчув, що потершлий провіряє його кишені, з-за цього виникла сварка, по-терпілий наніс декілька ударів ортопедичною палицею, а він захищаючись вдарив його два рази рукою в обличчя і ніякого вен-тиля в нього не було і від завданих ударів потерпілий не міг отримати таких переломів і пошкоджень. Після цього він в 17 годин пішов з квартири до себе на роботу і залишився там но-чувати.

Зважаючи що в ході досудового сшдства шдсудний неоднора-зово давав покази, що всі наступні покази доповнювали і конкре-тизували його попередш і в кшцевому резульхах! дали повшсхю відтворити картину скоєння злочину, обвинувачення вважає що позищя шдсудного в судовому засіданні продиктована тільки од-ним бажанням, будь-яким способом уникнути кримінального по-карання за скоєний злочин. 3 чисто біологічної точки зору таке бажання зрозумше— це хваринний шсхинкх самозахисху. Тому не дивно, що шдсуднии дає протирічиві покази знаючи що иого

Так потерпілий Ковшик Борис Миколайович пояснив що його дядько Ковшик Микола Васильович хворів ногами, по характеру був спокійний, ніяких бійок в квартирі не було. Коли вш при-йшов до квартири дядька і побачив його мертвого в крові то зра-зу викликав співробітників міліції.

Свідок Білогривий А. В. засвідчив суду, як і на досудовому сшдстві, що 9.04.07 р. Анікша Олега не було на роботі а прийшо-вши 10.04.07 р. На роботу пояснив йому що 8.04.07 р. Иого в гід-ропарку затримала міліція і там він пробув до самого вечора.

Дшитаний в судовому засіданні в якості свідка сшдчий Сні-гур В. М. Пояснив. що ніякого насильства до підсудного ніхто не застосовував, оскшьки в цьому не було ніякої потреби. При до-питі Анікін Олег пояснював, що зловживає спиртними напоями у вказаний день розпивав напої в квартирі потершлого, який ходив з палицею що йому захотшося спати, одначе господар квартири почав його проганяти погрожуючи палицею за що він наніс йому декілька ударів зажатим в руці металевим вентилем. Ці пояснен-ня підсудний давав без будь-якого примусу відповіді записував до протоколу власноручно.

Свідок Зеленькова Т. Я. суду пояснила, що була присутня в якості потятої при обшуку та вилученні в квартирі шдсудного одя-гу та речей, частина речей була забруднена і замочена в ванній. При цьому Анікін Олег ніяких зауважень щодо обшуку не робив.

Вина шдсудного також шдтверджується матеріалами кримі-нальної справи досшдженими у судовому засіданні рапортом сшвробітника М1ШЩЇ про виявлення трупу Ковшика М. В., про-токолом огляду місця події та огляду трупу, протоколом обшуку в квартирі Анікіна О. I. В ході якого було виявлено одяг та взуття з прямим бурого кольору, висновками судово-медичної експерти-зи, актом особистого огляду Анікша О. I. протоколом відтворен-ня обстановки та обставин події, протоколом огляду та вилучен-ня і протоколом впізнання металевого вентиля, висновком

K°»Z^^^^^^^^^C, поясненнями Са-

ПРАнашзуючи зібрані докази, обвинувачення вважає, що вина Анікіна О. I. в скоєнні інкримінованого йому злочину доказана повністю і його дії правильно кваліфіковані за ст. 121 ч. 2 КК України як умисне спричинення тяжких тшесних ушкоджень внаслідок яких настала смерть потерпілого Ковшика Миколи Ва-сильовича.

Переходячи до визначення покарання підсудному, звертаю увагу суду на тяжкість вчиненого шдсудним злочину, скоєння його в ста-ш алкогольного сп’яншня та необхідність примусового лікування від алкогошзму. Обставин, які б пом’якшували відповідальність, не виявлено ні в ході попереднього слідства, ні в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами ст. 121 п. 4. КК України прошу суд визнати винним Анікіна Олега Ігоровича в нанесенні тяжкого тілесного пошкодження, внаслідок якого потерпілий Ковшик за-гинув, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років у ВТК посиленого режиму.

ebooktime.net

Обвинувальна промова прокурора: зміст і побудова

Беручи участь у судових дебатах, проголошуючи обвинувальну промову, прокурор висловлює ті остаточні і кінцеві висновки, до яких він дійшов у результаті судового розгляду кримінальної справи, підбиває підсумки обвинувальної діяльності

Виступ прокурора з обвинувальною промовою є одним з найбільш відповідальних етапів підтримання обвинувачення у суді.

Відповідно до ст. 264 КПК України прокурор підтримує перед судом державне обвинувачення. Він це робить від імені держави, від імені суспільства.

Промова прокурора в судових дебатах, в якій підтримується державне обвинувачення, містить аналіз доказів, висловлюються міркування про кваліфікацію злочину, міру покарання та інші питання, які мають значення для винесення законного і обґрунтованого вироку, називається обвинувальною промовою прокурора.

Закон не визначає змісту обвинувальної промови. Але оскільки доказування обвинувачення в суді КПК України поклав на прокурора, то в своїй промові він повинен висвітлити питання, передбачені ст. 324 КПК:

  • чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;
  • чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений;
  • чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;
  • чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;
  • чи є обставини, що обтяжують або пом’якшують відповідальність підсудного і які саме;
  • чи слід у випадках, передбачених ст. 26 Кримінального кодексу України, визнати підсудного особливо небезпечним рецидивістом;
  • яка міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати;
  • в якому вигляді виправно-трудової чи виховно-трудової колонії або у в’язниці повинен відбувати покарання засуджений до позбавлення волі;
  • чи підлягає задоволенню пред’явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений;
  • що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову, і можливою його конфіскацією;
  • що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима, цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом;
  • на кого мають бути покладені судові витрати і в якому розмірі;
  • який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного;
  • чи слід у випадках, передбачених ст. 14 КК, застосовувати до підсудного примусове лікування чи встановити над ним опікування.
  • Такі питання вирішуються судом при постановленні вироку.

    До цих питань прокурор повинен дати також суспільно-політичну оцінку обставин справи, що розглядається; характеристику особи підсудного; аналіз причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

    Зміст і структура обвинувальної промови визначаються передусім обставинами справи, місцем її розгляду (справа розглядається в суді чи виїзному засіданні), складом аудиторії, індивідуальними якостями прокурора і зайнятою ним позицією у справі.

    Йдучи в суд, прокурор повинен знати, що він буде говорити, мати тези чи принаймні план. Ось план промови одного з київських прокурорів:

    1. Суть пред’явленого обвинувачення.

    2. Що пояснює підсудний.

    3. Неправдивість його показань підтверджується:

  • протоколом огляду від 10.03.19. р. (а. с. 16);
  • протоколом обшуку (а. с. 19);
  • показанням свідка — дружини підсудного (а. с. 28);
  • висновком криміналістичної експертизи (а. с. 41).
  • 4. Матеріальні цінності розтратив підсудний, що побічно підтверджується:

  • показаннями працівників магазину і сусідів про те, що підсудний часто пиячив;
  • показаннями шинкарки, що за випивку завжди розплачувався підсудний;
  • показаннями дружини підсудного, що зарплату чоловік повністю їй віддавав.
  • 5. Обґрунтування юридичної кваліфікації.

    6. Пропозиції про міру покарання і долю цивільного позову. Можна виступати і без плану, як «виступив» один із прокурорів у справі про хуліганство: «Товариші судді! Нам все достатньо ясно. Підсудний Карган зірвав з клумби квітку. І нецензурно лаявся на жінку з дітьми, а потім влаштував бійку з мужчиною. У справі є дані про те, що бійка була, шум і крики також були. Прошу визнати підсудного винним і дати йому три роки».

    Прокурорська практика виробила таку структуру обвинувальної промови:

  • вступна частина;
  • фабула справи (виклад фактичних обставин злочину);
  • аналіз і оцінка зібраних у справі доказів (аналіз доказів);
  • обґрунтування кваліфікації злочину;
  • характеристика особи підсудного;
  • обґрунтування пропозицій про міру покарання цивільному позову;
  • аналіз причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, і пропозицій щодо їх усунення;
  • заключна частина промови.

Не завжди обвинувальна промова вміщує всі перераховані елементи в такій послідовності. Але на практиці саме така послідовність закріпилася і виправдала себе.

Зміст і структура обвинувальної промови, її побудова не можуть бути однаковими і незмінними для будь-якої справи. Як не існує кримінальних справ абсолютно схожих одна на одну, так і не повинно бути промов, які збігаються між собою. Тому прокурор повинен уміти віднайти правильні пропозиції різних частин промови, розподілити матеріал логічно й послідовно.

Експозиція, розподіл матеріалу — досить важливий момент у риторському мистецтві. «Уміла готувати, та не вміла подавати» — влучна характеристика експозиції і про це слід пам’ятати.

ru.osvita.ua

Обвинувальна промова прокурора приклад

Материал: Юридичний практикум: кримінальний процес, судова риторика — Підручник (Молдован В.В.)

5.3. спільні промови (обвинувальні — захисні) 5.3.1. обвинувальна промова у справі шостак

Сьогодні в судовому засіданні ми заслухали кримінальну справу за обвинуваченням Шостак Володимира Олександровича ч. 1^ст. 185 КК України.

Йому інкримінується вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна.

В судовому засіданні встановлено, що Шостак Володимир Олександрович в період з часу з 23:00 22.04.06. до 08:23.04.06. року, знаходячись в квартирі 156 по проспекту Маяковського 24 в м. Києві скориставшись відсутністю уваги зі сторони потерпі­лого, таємно викрав чуже майно, а саме мобільний телефон «гЮКІА 8810», вартістю 2500 гривень та сім карту абонента Ки-їв-Стар вартістю 100 гривен, яке належить громадянину Роман-чуку П. П., після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину зник. чя вдавши останньому матеріальної шкоди на суму 2600 гривень.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в таєм­ному викраденні чужого майна, Шостак В. О. вчинив злочин пе­редбачений ч. 1 ст. 185 КК України.

Вважаю, що дії підсудного на досудовому слідстві кваліфіко­вані правильно. Окрім повного визнання підсудним своєї вини у інкримінованому злочині, його вина повністю доведена зібрани­ми по справі доказами у їх сукупності.

Докази по справі зібрані з дотриманням норм КПК України вони є об’єктивними, правдивими, не протирічать один одному і доводять вину підсудному.

Шановний суд! При винесенні вироку та призначенні пока­рання прошу Вас врахувати особу підсудного, який раніше не су­димий, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Згідно ст. 67 КК України обставиною, що пом’якшує покаран­ня є щире каяття.

Згідно ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання підсудного під час судового слідства не виявлено.

На підставі викладеного прошу Суд визнати громадянина Шо­стака Володимира Олександровича винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України і призначити йому пока­рання у вигляді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити Шостака В. О. від покарання, якщо він на про­тязі одного року не вчинить нового злочину.

Шановний суд! Вважаю, що лише обвинувальний вирок по даній кримінальній справі може в подальшому послужити випра­вленню та перевихованню засудженого а також стати пересторо­гою усім хто хоче таємно викрасти чуже майно.

5.3.2. Захисна промова у справі Шостак

Я уважно слухала обвинувальну промову і моя думка не зо­всім співпадає з думкою прокурора у даній справі. У своїй про­мові прокурор вважає, що підсудний вчинив злочин, але я не зго­дна з його думкою.

Спробуємо розібратися у даній справі та встановити істину.

23.04.2006 року у райвідділ Деснянського райвиконкому м. Києва надійшло повідомлення від громадянина Романчука П. П. про викрадення у нього мобільного телефону «ИОКІА 8810» вар­тістю 2500 гривень та сім карти абонента Киї’в-Стар вартістю 100 гривень. Цей телефон взяв громадянин Шостак Володимир Олександрович, який зараз знаходиться на лаві підсудних. Його звинувачують у крадіжці особистого майна громадянина Роман­чука П.П., що завдала матеріальну шкоду потерпілому на загаль­ну суму 2600 гривен, тобто у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 185 КК України.

Крадіжка — таємне викрадення майна. Викрадення вважаєть­ся таємним, коли воно вчиняється за відсутності особи, у власно­сті чи під охороною якої знаходиться майно, що викрадається або у присутності такої особи, але не помітно для неї.

Крадіжка — це корисливе посягання на особисте майно гро­мадян. При цьому винний керується корисним мотивом і пере­слідує мету — збагатитися. Крадіжка передбачає таке вилу­чення речей, при якому винний намагався позбавити власника фактичної можливості володіння, користування або розпоря­дження річчю назавжди, а не на тимчасове користування. Відсу­тність у діях особи корисливих спонукань і мети виключає ви­знання їх крадіжкою.

По-перше, давайте з’ясуємо, що саме сталося в ту ніч і які конкретно дії вчинив підсудний, що саме він зробив?

22.04.2006 року о 18-00 годині громадянин Романчук П. П. був на вечірці у друзів де його познайомили з моїм підзахисним. Після тривалого спілкування виявилось, що вони навчалися в од­ному навчальному закладі у м. Харкові. Тоді громадянин Роман­чук П. П. запросив до себе в гості громадянина Шостак В. О. зга­дати студентські роки та ближче познайомити його зі своєю родиною. Вдома за чашкою кави громадянин Романчук П. П. ви­рішив показати громадянину Шостак В. О. нещодавно придбаний мобільний телефон «ЖЖіА 8810». Мій підзахисний схвалив йо­го покупку і попросив скористатися цим телефоном. За спогада­ми час пройшов дуже швидко і було пізно громадянину Шос­так В. О. повертатися додому до друзів, так як сам він мешканець м. Харкова, а в м. Київ приїхав до друзів і зранку повинен був їхати додому, тому родина Романчука запропонувала переночу­вати йому у них вдома.

Вранці 23.04.2006 року о 9-00 ранку громадянин Шостак В. О. поїхав додому до м. Харкова. Після від»їзду мого підзахисного громадянин Романчук П. П. схотів зателефонувати зі свого мобі­льного телефону, але телефону в нього не виявилось.

Зрозуміло, що підозра впала саме на мого підзахисного так як вони були малознайомі і він цю ніч провів у них вдома.

Те, що саме громадянин Шостак В. О. взяв у Романчука П. П. мобільний телефон «ЖЖІА 8810» вартістю 2500 гривен та сім капту абонента Київ-Стар вартістю 100 гривен є безспірним. Це підтверджено показаннями самого потерпілого громадянина Ро­манчука П. П. та його дружини.

Однак далеко не безспірним є мотив і мета, якими керувався громадянин Шостак В. О.

З показань дружини Романчука П. П. видно, що громадянин Шостак В. О., коли був у них вдома тримав в своїх руках і робив телефонні дзвінки з телефону її чоловіка Романчука П. П., але це ще не доводить того, що він його таємно викрав.

Громадянин Шостак В. О. обвинувачується в тому, що він хо­тів таємно викрасти чуже майно. Але насправді, коли він виявив серед своїх речей мобільний телефон громадянина Романчука П. П.

було вже пізно його повертати, тому що його поїзд від»їхав та й контактного телефону громадянина Романчука П. П. він не мав.

Мій підзахисний визнає свою вину з приводу того, що він не­обачно поклав мобільний телефон громадянина Романчука П. П. разом зі своїми речами, але насправді він не ставив собі за мету привласнення чужого майна. Він хотів повернути мобільний те­лефон громадянину Романчуку П. П., але не мав можливості цьо­го зробити.

До пом»якшуючих обставин прошу віднести те, що мій підза­хисний раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра і нарко­лога не перебуває та за місцем проживання характеризується по­середньо.

Прошу шановний суд при визначенні міри покарання врахува­ти ці обставини.

• Закон вимагає, щоб у процесі кримінального судочинства кожен, хто вчинив злочин, зазнав справедливого покарання, і жоден невинний не був притягнутий до кримінальної відповіда­льності та засуджений, щоб у кожній справі була встановлена іс­тина, а обвинувальний вирок ґрунтувався на переконливих і безспірних доказах.

Отже, прошу Вас, вельмишановні судді, ще раз зважити всі обставини справи і прийняти справедливе і зважене рішення.

5.3.3. Обвинувальна промова у справі Коваленка

Шановний суддя і присутні!

Справа, яка Вам подана на розгляд — це справа розгромлення пам’ятника невідомому солдату в с. В. Долина.

На жаль, правда нашого буття це те, що почастішали такі зло­чини.

Це явите окрім суспільної небезпеки небезпечне ще й амора­льною стороною цього злочину. Покоління, яке не шанує пам’ять наших батьків прадідів, може перетворитися на скупчення варва­рів, здатних руйнувати, але нездатних зводити величний храм майбутнього.

Наруга — це не просто факт хуліганства. Це прояв зневаги до суспільства, до його моральних засад, що порушує громадський спокій, і тому, окрім, громадського осуду такі дії караються від­повідною статтею Кримінального кодексу України, а саме стат­тею 297 Кримінального Кодексу України (наруга над могилою).

На лаві підсудних знаходяться троє неповнолітніх — учні міс­цевої школи Коваленко, Бабін і Томенко. Кожному з них вже ви­повнилося по 14 років і вони можуть нести відповідальність са­мостійно за свої дії. Всі вони раніше не були судимі, позитивно характеризуються по місцю проживання і навчання.

Під час досудового розслідування цієї справи було встановле­но. Що неповнолітні Коваленко, Бабін і Томенко дійсно втрьох розбили пам’ятник невідомому солдату. Коваленко зізнався, що бити пам’ятник спочатку боявся, однак друзі його вмовили і він зважився.

На допиті всі вони пояснити чим керувалися і що їх спонукало на це, не змогли.

На досудовому слідстві і в залі судового слідства неповнолітні вину свою визнали, їх вина доказана в повному обсязі пред’явленого їм звинувачення. Крім самого визнання вини не­повнолітніми, їх вина доказана показами свідків по справі, про­токолом огляду місця пригоди, постановою про прилучення до справи речових доказів, фото таблицями.

Все це говорить про їх вину, що в діях неповнолітніх підсуд­них Коваленка, Бабіна і Томенка є цей склад злочину, який їм бу­ло вмінено попереднім слідством, а тому вважаю, що досудовим слідством дії підсудних кваліфіковано вірно. Це знайшло своє підтвердження і в залі судового слідства. Сподіваюсь мене допо­внять у своїх виступах і їх захисники.

При цьому я також надіюся, що Ви шановний суддя зібра­ним по цій справі доказам дасте правильну юридичну оцінку їх вини.

Вважаю, що всі мною перераховані докази говорять про вину підсудних неповнолітніх Коваленка, Бабіна і Томенка в скоєні ними цього злочину.

Шановний суддя і присутні! При визначенні міри покарання підсудним прошу Вас врахувати обставини, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та обставин його вчи­нення, а також їх вік. Цей злочин вони скоїли в неповнолітньо­му віці.

Згідно ст. 22 Кримінального Кодексу України до кримінальної відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а підсудним Коваленку, Бабіну і Томенку виповнилося лише 14 років. Це було встановлено в судовому за­сіданні, а тому вони підлягають звільненню віл кримінальної від­повідальності.

Проте, прошу суд врахувати те, що неповнолітні злочин скої­ли вперше, по місцю проживання і навчання характеризуються позитивно пропоную суду кримінальну справу закрити і застосу­вати до неповнолітніх заходи виховного характеру передбачені ст.. 105 КК України.

Цивільний позов по справі задовольнити.

Вважаю, що така міра покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру підсудним буде відповідна вчине­ному ними злочину.

Крім цього, пропоную суду винести окрему ухвалу на адресу дирекції школи, де навчаються неповнолітні. В ній звернути ува­гу на неналежну організацію виховної роботи щодо учнівської молоді та зажадати від вказаних посадових осіб вжити заходи по запобіганню правопорушень ними в школі і громадських місцях. Про проведену роботу повідомити суд.

5.3.4. Захисна промова у справі Коваленка

Відповідно до Цивільного кодексу України усі наші учні в пе­ріод занять знаходяться під безпосереднім наглядом вихователів і вчителів, отже за поведінкою та зайнятістю школярів підчас за­нять повинні були здійснювати нагляд вихователі. Тому розмір не прямих збитків повинен бути зменшений прямо пропорційно тому часу який вчителі школи присвятили і приділили догляду вихованню дітей в — дусі патріотизму, свідомої моральності, іс­торичній свідомості та повазі до своїх пращурів та історичної спадщини.

Не для кого немає секрету у тому, що на теперішній момент найбільш соціально-незабезпечений прошарок суспільства є вчителі. Постійне безгрошів’я наших вчителів призводить до того печального факту, що більшість досвідчених професіоналів у своїй галузі вимушені виїжджати за кордон у пошуках кращої долі.

Як наслідок вихованням наших дітей займаються колишні студенти-викладачі, яким не присущий дух історичного патріоти­зму та високої моралі. Постійна неповага до себе, свого суспільс­тва та відсутність особистої поваги призводять до того, що сіяти добре, вічне і мудре не вважається престижним. Вихователі та вчителі обмежуються передачею лише загальнообов’язкових знань.

Хотілось би звернути увагу учасників процесу на той факт, що прогули шкільних уроків це наслідок помилки вчителя, який не зміг зацікавити і привернути увагу дітей до свого предмету. Че­рез що постійна незайнятість дитини протягом дня призводить до того, що дитина виховується на вулиці. Крім того, перегляд жор­стоких фільмів негативно впливає на дитячу психіку, так як про­яви вандалізму завжди є присутніми.

Свідомість дитини спрямовується на прояв жорстокості по відношенню не тільки до людей але й до всього оточуючого, як наслідок — перша бійка, перше зрублене дерево і перший зруй­нований пам’ятник оцінюється як доказ своєї вагомості перед та­кими ж самими невихованими, недосвідченими, культурно-обме­женими та нещасними кинутими дітьми.

«Якби вчитель розказав про героїчні поступки того загиб­лого солдата?!».

«Якби він звернув увагу дитини на той страх і жах що пе­режив той солдат, на біль його батьків, тому що він був чиїмось сином та батьком?!».

«Якби вчитель заздалегідь звернув увагу кожного учня у порівнянні історичного пам’ятника з кимсь із близьких родичів, чи сталося б це?».

Я вважаю, що відповідь, однозначно — «Ні!».

Для всіх хто зібрався на цьому процесі зрозуміло що зло­чин це тільки наслідок, а причиною, яка сприяла вчиненню цього злочину став недогляд та недопрацювання з боку вчи­телів.

Сам факт вандалізму — це мерзенно, але чи не ми сприяли неправильному сприйняттю дітьми оточуючого світу?

Тому, я вважаю, що знімати відповідальність з вчителів, які повинні були навчити довірених їм дітей правильній поведінці в суспільстві не варто і тягар вчиненого повинен впасти і на їх пле­чі, щоб в майбутньому викладачі розуміли, що їхні помилки ма­лопомітні але в майбутньому стають дуже помітними для оточу­ючих через що страждають і самі вихованці.

5.3.5. Обвинувальна промова у справі Тарасенко

Закінчилось судове слідство у кримінальній справі про зло­чин, передбачений частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України — службова недбалість. У результаті службової недба­лості підсудної Тарасенко Наталії Іванівни, тобто в результаті не виконання нею своїх службових обов’язків через несумлінне ста­влення до них, державі було заподіяно істотної шкоди. З держав­ного бюджету зникло 194 тисячі гривень.

Я хочу наголосити на тому, що подібні злочини підривають фінансово-кредитну систему нашої Держави загалом та банківсь­ку систему зокрема. Кожен з нас повинен усвідомити, що ці гро­ші викрадені у кожного з нас. Нікому з тут присутніх не потрібно пояснювати, держава з державного бюджету виплачує заробітну плату державним службовцям, вчителям, медикам, правоохорон­цям тощо. А рівень заробітних плат в Україні ще занадто низький у порівнянні навіть з Росією. Я вважаю такі дії підсудної суспі­льно небезпечними і зараз я переконаю в цьому шановний суд.

Під час судового слідства було встановлено, що злочин було вчинено за таких підстав: керуюча філією Фастівського відділен­ня ВАТ «Державний Ощадний банк України» Тарасенко Наталія Іванівна уклала договір кредитної лінії № 2 від 12 лютого 2006 року між Фастівським відділенням ВАТ «Державний ощад­ний банк України» та ВАТ «Фастівський завод продтоварів». Згі­дно договору кредитної лінії ВАТ «Державний Ощадний банк України» надає ВАТ «Фастівський завод продтоварів» кредит строком на 10 місяців з 12.02.2006 року по 13.12.2006 року в сумі 200 000 грн. (двісті тисяч гривень). При цьому договір застави майна в забезпечення кредиту укладений не був.

В квітні — травні 2006 року в забезпечення кредиту по вище­згаданому договору кредитної лінії заднім числом між ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі Н. І. Тарасенко та ВАТ «Фастівський завод продтоварів» в особі Миколи Івановича Миколайчука був підписаний договір застави нерухомого майна № 2. Це підтверджується показами свідка М. І. Миколайчука, який в судовому засіданні показав, що спочатку ВАТ «Фастівсь­кий завод продтоварів» отримав кредит, а після цього протягом двох-трьох місяців пізніше, було укладено договір застави на не­рухоме майно заднім числом, тобто 12.02.2006 року. Проти цієї обставини сторона захисту не заперечувала. Крім того, з боку

Н. І. Тарасенко не було перевірено на момент укладання догово­рів кредиту та застави кому належить право власності на майно, яке обумовлено в договорі застави (свідоцтво на право власності нерухомого майна Завод продтоварів отримав тільки 7 травня 2006 року).

Даний договір застави в порушення вимог статей 13 та 14 За­кону України «Про заставу» та пункту 14 даного договору не був нотаріально засвідчений із-за відсутності документів на право власності на предмет застави, і на момент купівлі-продажу заста­вного майна 1l.02.2007 року, та на момент визначення черг в справі про банкрутство ВАТ «Фастівський завод продтоварів», де 31.05.2006 року Господарський суд Київської області визначив черги задоволення грошових вимог кредиторів вважався нікчем­ним згідно зі статтями 13 та 14 Закону України «Про заставу» та пункту 14 згаданого договору застави.

Також, свідок Кравченко Марія Дмитрівна на досудовому слідстві показала, що вона у 2006 році працювала головним юрисконсультом Київського обласного управління ВАТ «Держа­вний ощадний банк України». У її обов’язки входило: перевірка статутних документів позичальників, правомочність підпису по­садових осіб позичальника на кредитних договорах, перевірка документів на право власності на заставне майно. У січні 2006 року вона перевіряла пакет документів наданих Фастівським від­діленням ВАТ «Державний Ощадний банк України», щодо мож­ливості надання кредиту ВАТ «Фастівський завод продтоварів». У заставу даного кредиту пропонувалось товарів в обороті — сік яблуневий, інша консервація та скляна тара. Пізніше їй стало ві­домого, що Фастівське відділення банку надало кредит заводу, але під яке заставне майно, їй не було відомо. Документи про право власності заводу на заставне майно — нерухомість, їй на перевірку не надходили.

В результаті подальшого судового розгляду підсудна Н. І. Та­расенко показала, що договір кредитної лінії не виконувався з боку ВАТ «Фастівський завод продтоварів» і керівництво банку неодноразово пролонговувало договір кредитної лінії від 12 лю­того 2006 року, проте жодного не разу договір застави від 12 лю­того 2006 року не був пролонгований, а в домовленостях про продовження договору кредитної лінії не зазначалось, що договір застави продовжений на тих самих умовах.

Крім того з боку Н. І. Тарасенко, як керуючої Фастівського відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України», не було жодного звернення до суду про стягнення «заставного майна»

ВАТ «Фастівського заводу продтоварів» з метою погашення за­боргованості перед банком, як передбачено в посадових обов’язках підсудної. Крім того, постановою Київського апеля­ційного Господарського суду від 23.05.2007 року діяльність як юридичної особи ВАТ «Фастівський завод продтоварів» припи­нено у зв’язку з його банкрутством і відшкодування завданих збитків є неможливим. В результаті чого державі в особі ВАТ «Державний Ощадний банк України» не повернуто 194 613,94 грн кредиту, чим завдано збитки на суму 194 613,94 грн.

Таким чином, дії Тарасенко Наталії Іванівни, що виразились у службовій недбалості, не виконанні своїх службових обов’язків, що заподіяло істотну шкоду в сумі 194613,94 грн., які є тяжкими наслідками, тобто такі, які у двісті п’ятдесят і більше разів пере­вищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, є злочи­ном, передбаченим частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України.

Шановний суд. Ваша честь.

З огляду на викладене пропоную визнати Тарасенко Наталію Іванівну винною у вчинені злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, і призначити їй пока­рання у вигляді позбавлення волі строком на два роки з позбав­ленням права обіймати посади, пов’язані з розпорядженням фі­нансовими ресурсами строком на З роки та зі штрафом в розмірі двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян.

Вважаю, що тільки обвинувальний вирок у даній кримінальній справі може стати пересторогою усім, хто невиконанням своїх службових обов’язків заподіює значні матеріальні збитки нашій державі.

5.3.6. Захисна промова у справі Тарасенко

Прослухавши промову пана прокурора, можна зробити висно­вок, що моя підзахисна — заклятий ворог суспільства та злісний розкрадач державних коштів. Але, на мій погляд, це дуже упере­джена думка. Так, з державний бюджету недоотримав кошти. Але давайте уважно придивимось до особи, яка опинилася на ла­ві підсудних.

У минулому, Наталія Іванівна неодноразово була відзначена нагородами за сумлінну працю. Вона має відзнаки за високі дося­гнення у труді. Жодного разу за 15 років трудового стажу до Та­расенко Наталя Іванівно не було застосовано дисциплінарного стягнення. Колегами пані Тарасенко характеризується, як профе­сійна, надійна і відповідальна людина. Захист наводив свідчення колег Наталі Іванівни під час судових засідань.

Шановний суддя, зверніть увагу на той факт, що обвинува­ченню не вдалося довести корисливі мотиви та матеріальну виго­ду у діях пані Тарасенко. Більш того Тарасенко Н. І. навіть не намагалась приховати факт допущення помилки. Після її вияв­лення, пані Тарасенко звернулася до свого безпосереднього кері­вника Іванова А. К. за порадою. Захист вже наводив свідчення Петрова С. О., який був у 2006 році секретарем пана Івано­ва А. К. Він підтверджує той факт, що пан Іванов А. К. наказав Тарасенко підписати договір застави заднім числом. Прокурор у своїй обвинувачувальній промові навмисно пропустив свідчення пана Петрової, які на думку захисту є критичними.

Прокурор наголошував на тому, що подібні злочини підрива­ють фінансово-кредитну систему нашої Держави загалом та бан­ківську систему зокрема. Але чи на підірве моральні засади на­шого суспільства той факт, що ми засудимо до 2 років позбав­лення волі жінку, яка перебуваючи у стані вагітності зробила помилку. І ця помилка тепер може зіпсувати їй все життя, і навіть більш того, зіпсувати життя її малолітньої дитини

Пан прокурор вважає, що ця бідолашна жінка вкрала гроші у кожного з нас, бо держава з державного бюджету виплачує заро­бітну плату державним

службовцям, вчителям, медикам, правоохоронцям тощо. А чи не занадто цинічно засуджувати пані Тарасенко до позбавлення волі у той час, як у країні свідомо розкрадаються мільйони гри­вень. Чи не занадто сурове покарання для людини, що вперше зробила помилку.

Захист також наголошує на тому факті, що пані Тарасенко ра­ніше не судима. Більш того, вона жодного разу не притягалася до кримінальної або адміністративної відповідальності. Просимо суд долучити до справи бездоганні характеристики пані Тарасен­ко з останніх місць робот.

Якщо б я була людиною стороною щодо правосуддя, я б ска­зала, що Тарасенко взагалі не заслуговує покарання. Я б радше притягнув до відповідальності безпосереднього керівника пані Тарасенко, та керівника служби внутрішнього аудиту, який не організував ефективний контроль за кредитними операціями банку.

Також прошу звернути увагу, що на момент інциденту пані Тарасенко знаходилася у стані вагітності. У захисту знаходяться документу з міської лікарні, які підтверджують важкий стан здо­ров’я підсудної під час вагітності.

Прошу взяти до уваги той факт, що колектив ВАТ «Держа­вний Ощадний банк України» звернувся до суду з клопотанням про взяття пані Тарасенко на поруки, що передбачено статтею 40 Кримінального Кодексу України. Давайте дамо можливість пані Тарасенко виправдати довіру та на ділі довести своє щире каяття.

З огляду на викладене, та беручи до уваги обставини, які пом’якшують покарання, а саме вагітність пані Тарасенко під час вчинення діяння та її несудимість, а також «готовність ко­лективу ВАТ «Державний Ощадний банк України» взяти під­судну на поруки пропоную звільнити Тарасенко Наталію Іва­нівну від покарання з передачею її на поруки колективу підприємства.

Давайте проявимо співчуття до людини, що вперше оступила­ся. Давайте не допустимо, щоб малолітня дитина пані Тарасенко осиротіла на 2 роки.

5.3.7. Обвинувальна промова у справі Козодоєва та Кмітливого

Зважаючи на все що було вислухане і перевірене під час судо­вого засідання можна заявити, що звинувачені скоїли злочин.

Зокрема встановлено. Вранці 13 травня 2007 року до Оболон-ського РУГУ МВС України у м. Києві з заявою про викрадення особистого автомобіля Mercedes 320 державний номер АА 3223 ВА звернулась громадянка України мешканка міста Києва

Горбункова М. Л. Осіб підозрюваних у скоєнні злочину Гор-бункова у заяві не зазначила.

В результаті виконання оперативно-розшукових заходів згідно орієнтування, о 13.00 того ж дня співробітниками Печерського РУГУ МВС України у м. Києві було виявлено автомобіль Mercedes державний номер АА 3223 ВА оголошений у розшук. Автомобіль знаходився у приміщенні боксу № 267 на території гаражного коо­перативу «Сонечко» за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 49.

В подальшому було з’ясовано, що вказане приміщення орен­дує у власника — Безвинного Ю. П., приватний підприємець Кмітливий Л. Б. який здійснює комерційну діяльність пов’язану з ремонтом автомобілів. Приміщення майстерні в якій працює Кмітливий Л. Б. розташоване поблизу, в боксі № 272 того ж га­ражного кооперативу.

Під час дослідчих та слідчих заходів було встановлено, що ав­томобіль Mercedes державний номер АА 3223 ВА в ніч з 13 на 14 травня 2007 року на територію гаражного кооперативу пригнав Козодоєв Н. Н., який працює в якості майстра разом з Кмітли­вим Л.Б.

Після затримання правоохоронцями, звинувачені не визнали свою провину, пояснивши, що нібито автомобіль був переданий їм на ремонт чоловіком постраждалої — Горбунковим Семеном Семеновичем.

У той же час Горбунков С. С. заперечує своє знайомство із звинуваченими і не підтверджує факт добровільної передачі ав­томобіля.

Під час допиту Горбунков С. С. повідомив, що залишив авто­мобіль Мегсесї’ез державний номер АА 3223 ВА, яким керує на підставі запису у технічному свідоцтві, в вечорі 13 травня 2007 року поблизу ресторану «Плакуча верба» за адресою Обо-лонський пр-кт, 29.

Свідки Іванов, Петров і Сидорів, які того вечора зустрічались з Горбунковим у ресторані, підтверджують, що постраждалий приїхав на власному автомобілі, але не міг сісти за кермо у зв’язку з тим, що вживав у ресторані алкогольні напої і повинен був від’їхати додому на таксі. Горбунков С. С. того вечора від’їхав з ресторану на таксі, про що також свідчить бармен рес­торану «Плакуча верба» Федорів С. Ю., який особисто викликав таксі для постраждалого.

Горбункова М. Л. стверджує, що її чоловік дійсно повернувся з зустрічі з своїми товаришами в ніч з 13 на 14 травня 2007 року на підпитку, але приїхав додому на таксі.

Факт викрадення автомобіля звинуваченими підтверджується охоронцем гаражного кооперативу «Сонечко» Сторожуком А. А., який бачив як 13 травня 2007 близько 23.40 Козодоєв Н. Н. загнав на територію кооперативу автомобіль Mercedes державний номер АА 3223 ВА. Охоронець також повідомив що в салоні викраде­ного автомобіля перебував лише Козодоєв Н. Н. На той час Кміт­ливий Л. Б., який з’явився за декілька хвилин до того, вже очіку­вав Козодоєва Н. Н.

Чи може бути підтвердженням факту знайомства обвинуваче­них та Горбункова наявність у Козодоєва номера мобільного те­лефону постраждалого. Ні, тому що обвинувачені мали можли­вість дізнатись номер телефону з визитівок Горбункова, які знаходились в салоні викраденого автомобіля. Тим більше, що обвинувачені мали можливість зателефонувати Горбункову в ра­нці наступного дня і повідомити, що автомобіль знаходиться у них на ремонті. Але вони не здійснили цих дій, що є також під­твердженням їх протиправних намірів.

Таким чином Козодоєв Н.Н., який до речі за свідченнями чле­нів та керівництва гаражного кооперативу «Сонечко» має достатні технічні знання і здібності, у змові з Кмітливим Л. Б. здійснив ви­крадення автомобіля Mercedes який належить подружжю Горбун-кових з метою отримання легкого прибутку злочинним шляхом.

З вищенаведеного випливає, що дії Козодоєва Н. Н. та Кміт­ливого Л.Б. підпадають під ознаки ч. 4 ст. 185 Кримінального Кодексу України, а саме «Крадіжка вчинена у великих розмірах». Розмір завданої шкоди вираховувався від ринкової ціни на авто­мобіль Мегсесіез 320 яка становила на 14 травня 2007 року 236 845 грн. та перевищує двісті п’ятдесят неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян.

Як можна охарактезувати підсудних?

За свідченнями оточуючих Козодоєв Н. Н. та Кмітливий Л. Б. доволі неприязні, грубі особи. Кмітливий не розлучений, але меш­кає окремо від дружини та дітей. Обидва пиячать, при цьому не за­робляють достатньої кількості грошей для утримання своїх сімей.

За місцями попередніх робот обидва також характеризуються негативно. Зокрема з СТО «Гайка» на якому Кмітливий Л. В. встиг пропрацювати лише декілька місяців, останній був звільне­ний за намагання заробити легку копійчину шляхом ремонту ав­томобілів без запису їх до облікової книги.

Отже легковажне ставлення до життя, безпринципність, схи­льність до нечесних поступків і прагнення до легкої наживи ста­ли причиною злочину.

Звинувачуючи Козодоєва Н. Н. та Кмітливого Л. Б. у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального Кодексу Укра­їни, враховуючи відсутність в поведінці підсудних ознак каяття, прошу присудити Козодоєва Н.Н. та Кмітливого Л. Б. до позбав­лення волі на строк до восьми років.

5.3.8. Захисна промова у справі Козодоєва та Кмітливого

Мої доводи і версія яку виклав прокурор у цій справі проти­лежні. Тобто, на відміну від прокурора, я абсолютно впевнений, що підсудні не вчиняли злочину.

Розглянемо перебіг подій.

Так, о 10.05 14 травня 2007 року до Оболонського РУГУ МВС України у м. Києві з заявою про викрадення особистого автомо­біля Mercedes державний номер АА 3223 ВА звернулись грома­дянка України мешканка міста Києва.

Горбункова М. Л. Громадянка Горбункова М. Л. нікого не пі­дозрювала і не звинувачувала у здійсненні злочину.

Як же автомобіль Mercedes який належить подружжю Горбун-кових опинився біля ресторану «Плакуча верба» і яким чином він був переміщений до гаражного кооперативу «Сонечко».

Згідно свідчень товаришів Горбункова С. С., вони зустрілись близько сьомої вечора 13 травня 2007 року у вищезазначеному рес­торані. За словами свідків вони разом з Горбунковим випили лише три пляшки горілки і Семен Семенович перебував у стані середньо­го сп’яніння, тобто достатньо добре контролював свої дії. Залиша­лись вони в ресторані до десятої години після чого роз’їхались по домівках. Горбунков можливо дійсно збирався їхати додому на так­сі, але свідки цього не бачили тому що поїхали раніш.

До речі, бармен ресторану «Плакуча верба» Федорів С. Ю. за­свідчив, що Горбунков С. С. вийшов з ресторану тільки після одинадцятої вечора. Близько години після від’їзду товаришів Горбунков ще залишався в ресторані і випив декілька бокалів пи­ва, що могло значно змінити його стань сп’яніння.

Свідок Федорів С. Ю. дійсно визвав для Горбункова таксі але він також не бачив чи від’їхав Горбунков на ньому.

Тобто версія, що Горбунков С.С. від’їхав з ресторану на таксі практично не підтверджена.

Щодо Козодоєва Н. Н. За свідченнями його знайомого — Дмитренка Л. Д. вони зустрічались вечором 13 травня 2007 року. Близько одинадцятої вечора Козодоєв відправився до дому по­прямувавши у напрямку метро «Мінська».

За словами обвинувачуваного, проходячи біля ресторану «Плакуча верба» він помітив чоловіка який намагався завести ав­томобіль Mercedes Це був Горбунков.

Не будемо зосереджуватись на законослухняності Горбунко­ва, який перебуваючи у стані тяжкого сп’яніння збирався сісти за кермо автомобіля, тим більше, що він так і не зробив цього.

Підзахисний допоміг Горбункову завести авто. При цьому Ко­зодоєв будучи добрим механіком зауважив Горбункову про не­справність його автомобіля. В подальшому Горбунков запропо­нував підзахисному за грошову винагороду у розмірі 100 грн. відігнати його автомобіль до дому.

Необхідно зазначити, що для Козодоєва, рівень доходів якого дійсно достатньо низький, 100 грн. достатньо велика сума гро­шей. Тим більше, що Козодоєв і Горбунков мешкають в одному напрямку відносно масиву Оболонь. Горбунков на вул. Ковпака, а Козодоєв на проспекті Науки.

По дорозі підзахисний запропонував Горбункову відремонту­вати його автомобіль.

Можна зрозуміти логіку Козодоєва, який умовив п’яного Гор­бункова серед ночі загнати автомобіль до майстерні. Робота з до­рогим авто обіцяла Козодоєву та Кмітливому добрий прибуток. Тим більше, що Козодоєв пообіцяв відвести Горбункова додому на власному авто, яке залишив в гаражному кооперативі.

Звинувачення Козодоєва та Кмітливого у змові і викраденні автомобіля базуються на свідченнях охоронця — Сторожу-ка А. А., який бачив Козодоєва за кермом автомобіля Mercedes державний номер АА 3223 ВА в ніч з 13 на 14 травня 2007 року, у той час коли Кмітливий вже очікував Козодоєва на території гаражного кооперативу.

Але Сторожук, який перебував у службовому приміщенні, що знаходиться на відстані більше п’яти метрів від в’їзду міг і не помітити Горбункова який перебував з початку в салоні свого ав­томобіля, а після виїхав разом з Козодоєвим.

За свідченнями Кмітливого, він дійсно очікував свого товари­ша у той час біля боксу, тому що Козодоєв, хвилин за двадцять до того зателефонував на мобільний телефон і попрохав його від­крити приміщення щоб поставити автомобіль для подальшого ремонту. Вищевикладене пояснюється тим, що Кмітливий меш­кає за адресою: вул. Кіквідзе, 54 поруч з гаражним кооперативом. Підтвердити його перебування ввечері 13 травня 2007 року дома не можливо, у зв’язку з тим, що він проживає один.

Те, що у Козодоєва та Кмітливого не було наміру позбавити родину Горбункових автомобіля, підтверджується характером поведінки Козодоєва. Навіщо людині, яка вирішила обікрасти іншу, відвозити її додому.

Так, згідно свідчень консьєржки Бабцевої В. І., Горбунков С. С. повернувся близько першої години ночі 14 травня 2007 року до­дому на автомобілі. Вона не пам’ятає, чи було це таксі, але за зо­внішнім описом автомобіль, на якому привезли Горбункова до­дому, збігається з автомобілем, який належить Козодоєву.

Чому маючи номер мобільного телефону підзахисні не зате­лефонували Горбункову в ранці 14 травня 2007 року пояснюється тим, що це була неділя. Тим більше, що людина, яка так добряче побавилась алкоголем напередодні, навряд чи прийшла б до тями ще до обіду.

Козодоєва Н. Н. та Кмітливого Л. Б. обвинувачують в тому, що вони хотіли збагатитись за рахунок чужого майна. Однак весь хід слідства, показання свідків, підсудних цього не підтверджу­ють. У справі відсутні переконливі і безспірні докази, щодо про­типравних дій підзахисних.

З урахуванням цього прошу винести за справою виправдува­льний вирок.

5.3.9. Обвинувальна промова у справі Петренка

Шановний суд! Протягом останнього часу однією з найбільш небезпечних загроз національним інтересам України залишається проблема криміналізації суспільства, зростання злочинності у рі­зноманітних її проявах. Криміногенна ситуація в Україні остан­німи роками істотно змінилася щодо динаміки і структури зло­чинності. За умов соціально-економічної нестабільності, знижен­ня правосвідомості населення та девальвації моральних цінностей, окремі форми протиправної поведінки стали розгляда­тися в масовій свідомості як соціально допустимі й навіть по­всякденні. Засилля неякісної продукції у галузі мистецтва, посла­блення виховної роботи серед молоді призводить до того, що рівень злочинності серед молоді в Українській державі утриму­ється на досить небезпечній позначці.

Яскравим прикладом є справа, яка подана на Ваш розгляд, — це справа пограбування пункту обміну валют групою неповноліт­ніх.

Обвинувачення стверджує, що підсудні: неповнолітні Петрен­ко В. В., Федотова О. О., Марченко М. М. діяли свідомо з метою заволодіння грошима.

На підставі всього вислуханого і перевіреного в судовому за­сіданні було встановлено таке:

10 червня 2007 року неповнолітні Петренко В. В. (ІУУІ р. на­родження) та Федотова О. О. (1991 року народження) святкували 16-річчя Марченко М. М. в боулінг-клубі «Носоріг». Згідно пока­зань Марченко М. М. близько 19.00 дівчатам, що хотіли ще випи­ти, стало замало грошей на напої, тому вони вирішили піти до найближчого пункту обміну валют, щоб обміняти надані батька­ми Марченко 100 доларів США на гривні.

Говорячи про причини здійснення злочину, слід звернути ува­гу на умови, які спричинили таку ситуацію.

По-перше, я маю на увазі батьків Марченко М. М. — вони свідомо дозволили своїй дочці святкувати день народження у бо­улінг-клубі, ще й надали в її розпорядження досить велику суму грошей в іноземній валюті.

По-друге, слід звернути увагу на несумлінне ставлення до сво­їх обов’язків працівників боулінг-клубу «Носоріг». У їх закладі неповнолітні особи купують та вживають алкогольні напої. Це є порушенням умов торгівлі алкогольними напоями. Я вважаю за доцільне просити суд винести окрему ухвалу на адресу адмініст­рації клубу з приводу порушення умов торгівлі алкогольними напоями.

Після того, як Марченко М. М. обміняла 100 доларів США на відповідну суму у гривнях, підсудні повернулися до пункту обміну валют і почали вимагати від касира Іваненко І. І. анулювати опера­цію. За показаннями Марченко М. М., — для того, що б повернути батькам 50 доларів. Не зважаючи на відмову та пояснення робітника банку, Марченко наполягала на відміні операції. У цьому їй допо­магали Петренко В. В. і Федотова О. О., які підтримували вимоги Марченко М. М., висловлюючи свою незгоду з діями касира.

Коли Марченко М. М. отримала чергову відмову у проведенні операції анулювання і зрозуміла, що касир не збирається викону­вати її вимогу, вона застосувала щойно подаровану їй на день на­родження запальничку у вигляді точної копії пістолета «брау­нінг». За показаннями підлітків і потерпілої, які збігаються, Марченко М. М. зі словами «Давай гроші!» наставила на касира модель пістолета так, ніби збиралася вбити касира. За показання­ми Федотової О. О. до злочину вони з Марченко М. М. шуткува-ли з приводу можливості використання запальнички як «пугача» при пограбуванні банку. Касир перелякалася і почала заспокою­вати неповнолітніх словами «Не стріляйте, я віддам гроші». Не відводячи очі від дула, вона намацала пачку грошей з каси і про­тягнула їх у віконце. Марченко М.М. вихопила пачку з рук каси­ра та здійснила спробу зникнути з місця злочину разом з Петрен­ко В.В. і Федотовою О. О. Тільки оперативні та професійні дії співробітників міліції зупинили зухвалу групу неповнолітніх від можливих подальших спроб.

Докази по справі зібрані з дотриманням норм КПК України. Вони є об’єктивними, правдивими, не протирічать один одному та доводять вину підсудних.

Органами досудового слідства дії підсудних кваліфікуються за ч. 2 ст. 186 КК України — «грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого або з по­грозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб».

До обтяжуючих обставин слід віднести те, що злочин скоєно після вживання алкогольних напоїв, а також у групі.

До пом’якшуючих обставин слід віднести те, що Марчен­ко М. М., Федотова О. О. і Петренко В. В є неповнолітніми, які ра­ніше не притягувались до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються як за місцем проживання, так і за місцем навчан­ня. Слід зауважити, що свою поведінкою вони допомогли слідству в розкритті злочину, розкаялись у суді, відшкодували потерпілій ма­теріальну шкоду та просять у неї вибачення.

З огляду на викладене, пропоную визнати неповнолітніх Мар­ченко М. М., Федотову О. О., Петренко В. В. винними у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 18б КК України і призначити їм покарання:

Марченко М. М. — у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі статті 104 КК України звільнити від відбуття покарання з випробуванням на 2 роки. На підставі ст. 78 КК України зобов’язати під час відбуття покарання не змінювати мі­сце проживання та навчання без дозволу органів, що відають ви­конанням покарань. Регулярно з’являтись на реєстрацію до орга­ну, що відає виконанням рішень.

Федотовій О. О. призначити покарання у вигляді позбав­лення волі строком на 1 рік. На підставі статті 104 КК України звільнити від відбуття покарання з випробуванням на 1 рік. На підставі ст. 78 КК України зобов’язати під час відбуття покаран­ня не змінювати місце проживання та навчання без дозволу орга­нів, що відають виконанням покарань. Регулярно з’являтись на реєстрацію до органу, що відає виконанням рішень.

Петренко В. В. призначити покарання у вигляді позбавлен­ня волі строком на 1 рік. На підставі статті 104 КК України звіль­нити від відбуття покарання з випробуванням на 1 рік. На підста­ві ст. 78 КК України зобов’язати під час відбуття покарання не змінювати місце проживання та навчання без дозволу органів, що відають виконанням покарань. Регулярно з’являтись на реєстра­цію до органу, що відає виконанням рішень.

5.3.10. Захисна промова у справі Петренка

Шановний суд! Пограбування пункту обміну валют є злочи­ном. Це безперечно. Грабіж завжди суворо і навіть жорстко кара­вся, та і в сучасний період, не дивлячись на більш гуманне зако­нодавство, цей злочин суворо карається законом. Судова прак­тика України стосовно цього виду злочину орієнтується на застосування покарання у вигляді позбавлення волі. Хоча, за на­явності у КК альтернативних санкцій судді, зобов’язані насампе­ред обговорювати питання про можливість призначення пока­рання, не пов’язаного з позбавленням волі.

Аналіз вчинених злочинів свідчить, що частина засуджених не становить значної суспільної небезпеки і могла б відбувати інші, альтернативні, або нетюремні види покарань без позбавлення во­лі, що вже існують у чинному Кримінальному кодексі. Це, зок­рема, стосується і моїх підзахисних.

Мої підзахисні, неповнолітні Марченко М. М., Петренко В. В. і Федотова О. О., звинувачуються у пограбуванні пункту обміну валют шляхом погрози насильства. Але чи дійсно вони суспільно небезпечні, щоб застосовувати до них міру покарання у вигляді позбавлення волі? Вийти на шлях істини мені допоможе ретель­ний аналіз доказів, зібраних ня попередньому і судовому слідст­вах, а також аналіз причин неправомірних дій неповнолітніх.

Обвинувачення стверджує, що підсудні діяли свідомо з метою заволодіння грошима. Для аналізу умислу слід звернутися до по­няття умисел та його видів. Підсудні не планували пограбування заздалегідь. Більш того, неправомірні дії було вчинено в стані сильного емоційного хвилювання, яке ґрунтується на обставинах, що склалися, а саме:

неповнолітній Марченко М. М. батьки вперше дозволили святкувати день народження в боулінг-клубі як самостійній до­рослій людині;

батьки довірили їй досить велику суму грошей;

Марченко М. М. вперше була «господинею свого свята» та почувала себе відповідальною за вдалий вечір;

через брак досвіду дівчина не розрахувала кількість гро­шей за замовлення в кафе-барі.

Отже, склалася така ситуація, коли неповнолітній дівчинці те­рміново потрібно було врегулювати питання з оплатою рахунку. Все це призвело до того, що коли у грубій формі (згідно показань обвинувачених) касир відмовила їй анулювати операцію, Марче­нко М.М. прийняла спонтанне рішення захистити свої інтереси.

До кінця не усвідомлюючи свої дії, неповнолітня Марчен­ко М. М. витягнула з кишені запальничку у вигляді пістолета та направила на касира. Згідно показань Марченко М.М., метою її дій було не заволодіння грошима із каси, а лише повернення вла­сних грошей. У стані душевного хвилювання Марченко М.М. схопила протягнуті касиром гроші, не думаючи про наслідки.

Таким чином, ми можемо говорити про раптовий афектований умисел, вчинення злочину під впливом якого пом’якшує пока­рання згідно п. 7 ч. і ст. 66 КК України.

До пом’якшуючих обставин слід віднести, що Марчен­ко М. М., Федотова О. О. і Петренко В. В. є неповнолітніми, ра­ніше не притягувались до кримінальної відповідальності, позити­вно характеризуються як за місцем проживання, так і за місцем навчання. При затриманні вони не чинили опору, щиросердно у всьому зізналися та повернули викрадені гроші. Мої підзахисні розкаялись у суді, відшкодували потерпілій матеріальну шкоду та просять у неї вибачення.

Прошу шановний суд при визначенні міри покарання врахува­ти всі вище зазначені пом’якшуючі обставини відповідно до ст. 66 ККУ та, зважаючи на наявність самостійних доходів підсу­дних, обмежитись призначенням за їхні дії штрафу:

— Марченко М. М. — 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

— Федотовій О. О. та Петренко 1.1. — по 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Закон вимагає, щоб у процесі кримінального судочинства ко­жен, хто вчинив злочин, зазнав справедливого покарання, і жоден невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності та засуджений, щоб у кожній справі була встановлена істина, а обвинувальний вирок ґрунтувався на переконливих і безспірних доказах. Якщо Ви, шановні судді, винесете із залу суду таке ж переконання, як і я, якщо мої доводи підтвердять у вас це пере­конання, то я думаю, що для моїх підзахисних Ваше справедливе рішення стане виховним уроком на все життя.

Я впевнений, що саме таке покарання, в даному випадку, буде сприяти досягненню мети покарання, як вона визначена в кримі­нальному законодавстві.

5.3.11. Обвинувальна промова у справі Голенкова

Нами в судовому засіданні прослухана кримінальна справа по звинуваченню громадянина Голенкова Олексія Миколайовича в скоєні злочину, передбаченого статтею 187 ч. 1 КК України — розбій.

Суспільна небезпечність розбою полягає в тому, що це най­більш небезпечний і найпоширеніший серед злочинів проти вла­сності. Це обумовлено тим, що додатковим об’єктом його висту­пають життя чи здоров’я людини.

Шановний суд, дозвольте звернути Вашу увагу на слідуючи обставини:

25 липня 2007 року, приблизно в 16 год. ЗО хв. неповнолітній Голенков О. М., 1991 р. н. діючи навмисно, будучи в стані алко­гольного сп’яніння, знаходившись на асфальтованій дорозі, що проходить біля «Мушкетовського» кладовища селища «6-Красна» Пролетарського району м. Донецька, помітив, як до ньо­го з боку селища назустріч на велосипеді «Україна» під’їжджала раніше незнайома дівчина, потерпіла Ташкевич Д. А. Розставив­ши руки, він зупинив Ташкевич, попросив її підвезти його до трамвайної зупинки «вул. Юмашева», але дівчина йому відмови­ла. Бачачи це, Голенков вирішив заволодіти велосипедом дівчини і з цією метою достав заправлений в спортивні штани в області спини ніж, розмахуючи і погрожуючи ним, сказав, щоб вона ки­нула велосипед. Залишивши велосипед, потерпіла побігла у бік селища. Голенков сів на нього і поїхав додому до свого приятеля Селезньова А. Г., де нічого не пояснюючи хазяїну, будучи в стані алкогольного сп’яніння, ліг спати, залишивши велосипед в гос­подарській забудові, розміщеній на території його двору.

На наступний день, прокинувшись приблизно о 10 годині, Се-лезньов А. Г. поцікавився у Голенкова О. М., де він взяв велоси­пед. Голенков О. М. пояснив, що не пам’ятає, де він узяв велоси­пед. Після цього Голенков О. М. на велосипеді направився до ма­газину і по дорозі біля притулку був

зупинений сестрою потерпілої Будавською С. А. Будавська спитала у Голенкова, де він узяв велосипед, на що він пояснив, що велосипед узяв у свого приятеля. На це Будавська пояснила, що велосипед належить їй, і що вчора він був викрадений у її се­стри. Разом з тим, Будавська сказала, що вже повідомила про ви­крадення до міліції. Голенков не став заперечувати і передав ве­лосипед Будавській, після чого направився додому до свого приятеля.

На думку державного обвинувачення, винність Голенко­ва О. М. підтверджується такими доказами:

Протоколом виїмки і огляду, в ході якого у гр. Ташке­вич Д. А. був вилучений і оглянутий повернутий їй велосипед «Україна».

Постановою про залучення в якості речового доказу вело­сипеда «Україна»

Протоколом допиту Голенкова О. М.

Протоколом допиту потерпілої Ташкевич Д. А.

Протоколом допиту свідка Будавської С. А.

Протоколом допиту свідка Селезньова А. Г.

Протоколом виїмки і огляду кухонного ножа, вилученого у Голенкова О. М.

Протоколом про залучення в якості речового доказу кухон­ного ножа.

Протоколом відтворення обстановки і обставин події зло­чину і фототаблиця до нього, вході якої Голенков О. М. показав і розказав про обставини вчиненого ним злочину.

Протоколом очної ставки Голенков О. М. — Ташке­вич Д. А., в ході якої вони підтвердили раніше дані ними свід­чення.

Вважаю, що органами досудового слідства правильно кваліфі­ковані дії підсудного за ст. 187 ч. 1 КК України, так як він своїми навмисними діями здійснив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із загрозою застосування насилля, небезпеч­ного для життя чи здоров’я особи, що зазнала нападу (розбій).

Винність підсудного знайшла своє підтвердження в ході су­дового засідання в повному обсязі і підтверджується показан­нями підсудного. Свою винність у здійсненні вказаного злочи­ну підсудний повністю визнав, пояснив обставини здійснення злочину.

При визначенні виду і розміру покарання підсудному необ­хідно врахувати суспільну небезпеку і характер здійсненого злочину, дані про особу підсудного, який не судимий, не пра­цює, не вчиться, характеризується задовільно, у вчиненому розкаявся, є неповнолітнім, сиротою, у зв’язку з чим виправ­лення і перевиховання підсудного можливо без ізоляції його від суспільства.

На підставі викладеного, прошу суд визнати Голенкова О. М. винним у здійсненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 1 КК України і призначити йому покарання за цією статтею у вигляді 3-х років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України дане покарання вважати умовним із випробувальним строком на 2 роки. На підставі ст. 16 КК України зобов’язати підсудного не змінювати місце проживання і не виїжджати за межі України без дозволу органу Кримінально-виконавчої системи, періодич­но з’являтися на реєстрацію в орган Кримінально-виконавчої системи.

5.3.12. Захисна промова у справі Голенкова

Шановний суд, сьогодні нам треба дати остаточну кваліфіка­цію діям підсудної особи та призначити їй покарання, яке буде сприяти виправленню підсудного та його перевихованню.

З огляду на те, що нам відомо про дії підсудного, в тому числі з його власних добровільних показань, я не буду заперечувати, що його дії являються протиправними. Дійсно, дії підсудного посяга­ють на правопорядок та передбачені відповідною статтею КК.

Що ж являє собою діяння Голенкова при глибшому розгляді та яких заходів воно заслуговує з боку держави?

Розглянемо інкриміноване йому діяння.

Дійсно, 25 липня 2007 року, неповнолітній Голенков О. М. з погрозою використання кухонного ножа, заволодів велосипедом «Україна», що належав гр. Ташкевич Д. А.

Що ж стало причиною вчинення Голенковим протиправ­них дій?

З обставин справи нам відомо, що до вчинення злочинного ді­яння Голенков мешкав зі своїми батьками. В 2003 році загинув батько Голенкова, після чого у 2005 році померла його мати, і Голенков залишився круглою сиротою. Після смерті матері Го­ленков знаходився у дитячому притулку, який він неодноразово залишав, проживаючи у свого приятеля Селезньова А. Г. Напере­додні вчинення злочину Голенков посварився із Селезньовим, що сприяло марним пошукам Голенкова нового житла.

З обставин справи ми бачимо, що, привласнюючи чужу річ і погрожуючи Ташкевич, Голенков діяв імпульсивно, під впливом психічного стану, який був викликаний необхідністю обирати собі нове місце проживання, в той час, коли матеріальне стано­вище його було вкрай скрутне, оскільки опікунів у нього немає, на обліку у відділі соціального забезпечення Голенков не стоїть, допомогу не отримує.

Крім того, це діяння було вчинено в стані алкогольного сп’яніння, що виключає розважливе та цілеспрямоване відно­шення Голенкова до власних дій. Прошу врахувати те, що стан сп’яніння не може в даному випадку розглядатись як обтяжуюча відповідальність обставина (як це і передбачено п. 11 ст. 41 КК). Адже, ми повинні визнати, що особа, яка нападає на іншу особу з метою заволодіння чужим майном з погрозою вчинення насильс­тва в тверезому стані, являє собою значно більшу суспільну не­безпечність. Така особа діє обдумано, а не під впливом помилки, як це було з Голенковим.

Оскільки Голенков винність у пред’явленому звинуваченні визнав, я не заперечую кваліфікацію його дій за ст. 187 ч. 1 КК України.

При призначенні покарання за розглядуване діяння прошу суд врахувати велику кількість суттєвих обставин, що пом’якшують відповідальність Голенкова, а саме:

Голенков є неповнолітнім, сиротою, був позбавлений ува­ги батьків, у зв’язку з чим знаходився в компанії неблагонадій-них підлітків і опинився на лаві підсудних;

діяння було вчинене внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, що виражалось в необхідності пошуку місця проживання та відсутності для цього коштів;

Голенков раніше не судимий, що підтверджує той висно­вок, що діяння було скоєне ним необдумано, імпульсивно;

Голенков повністю визнає вину у скоєному діянні та щиро розкаюється у вчиненому.

Призначене покарання має підняти в ньому моральні якості, вселити в нього віру в суспільство, в себе, та в можливість вирі­шувати життєві ускладнення законними способами.

Враховуючи вищевикладене, прошу суд за ст. 187 ч. 1 КК України призначити Голенкову мінімальне покарання, звіль­нивши його від покарання з мінімальним випробувальним строком.

Содержание

Читать: АнотацІя
Читать: Передмова
Читать: Розділ 1
Читать: Глава 1
Читать: 1.1. про демосфена і цицерона
Читать: 1.2. про феофана прокоповича
Читать: 1.3. про костянтина зеленецького
Читать: 1.4. про сергія андрієвського
Читать: 1.5. про анатолія коні
Читать: 1.6. про миколу карабчевського
Читать: 1.7. про романа руденка
Читать: Глава 2
Читать: 2.1. коротка риторика
Читать: 2.2. комунікативні якості мовлення
Читать: 2.3. спілкування із судовою аудиторією
Читать: 2.4. три основні засади судової промови
Читать: Глава 3
Читать: 3.1. фабули для складання процесуальних документів, промов
Читать: Глава 4
Читать: 4.1. нотатки про їхні порядки
Читать: Розділ 2
Читать: Глава 5
Читать: 5.1. обвинувальні промови
Читать: 5.2. захисні промови
Читать: 5.3. спільні промови (обвинувальні — захисні) 5.3.1. обвинувальна промова у справі шостак
Читать: 5.4. промови позивача
Читать: 5.5. промови у касаційному суді
Читать: Розділ 3
Читать: Глава 6
Читать: 6.1. промова на захист сірого вовка*
Читать: 6.2. промова на захист графа дракули
Читать: 6.3. промова на захист лисиці
Читать: 6.4. фабули для юридичних забав
Читать: Глава 7
Читать: Глава 8
Читать: 8.1. гра «судові дебати»
Читать: 8.2. гра «судова промова»
Читать: 8.3. гра «краса і сила»
Читать: 8.4. гра «маг» (малі активні групи)
Читать: Додатки
Читать: Список рекомендованої літератури

uchebniks.net

Популярное:

  • Адреса нотариуса в ростове на дону Нотариусы Ростов-на-Дону Ниже представлен список нотариусов в выбранной категории. Чтобы посмотреть подробную информацию по конкретному нотариусу, кликните по ФИО нотариуса. Нотариус Абрамова Вера Витальевна Телефон: +7 (863) 290-51-41 […]
  • Как производится расчет при увольнение Увольнение в порядке перевода Актуально на: 8 декабря 2016 г. Трудовой договор может быть расторгнут с работником в связи с его переводом на работу к другому работодателю (п. 5 ч. 1 ст. 77 ТК РФ). Перевестись на работу к другому […]
  • Создание правила обмена 1с Отладка обработчиков правил обмена 1С 8.3 (8.2) При разработке правил обмена 1С 8 широко используется возможность программного переопределения поведения правил обмена — механизм обработчиков. Обработчики событий существенно расширяют […]
  • Приказ на возврат отпускных при увольнении Сотрудник, отгуляв отпуск авансом, написал заявление на увольнение. Необходимо ли удержать с работника сумму, превышающую 20% от выплачиваемой работнику суммы? Рассмотрев вопрос, мы пришли к следующему выводу:В данном случае работодатель […]
  • Выплаты работнику в связи с ликвидацией организации Ликвидация предприятия: выплаты работникам Актуально на: 30 сентября 2016 г. Прекращение деятельности при ликвидации организации – форсмажорное событие, которое затрагивает всех без исключения работников. Об увольнении в связи с […]
  • Порядок увольнения сотрудника на пенсию Порядок увольнения по собственному желанию Даже самые хорошие трудовые отношения рано или поздно заканчиваются. Если человек находит другую работу, хочет сменить место жительства или просто хочет сменить деятельность, он увольняется. […]
  • Увольнение по п4 ст83 тк рф Увольнение по п4 ст83 тк рф 24.07.2018 Участие в судебном процессе в качестве представителя супруги не является уважительной причиной отсутствия на рабочем месте. Увольнение за прогул признано законным >>> 23.07.2018 По п. 7 ч. 1 ст. 77 […]
  • Что включается в стаж непрерывной работы Стаж непрерывной работы Сотрудник работает в учреждении здравоохранения (подведомственно Департаменту здравоохранения города Москвы) и имеет право на получение стимулирующей выплаты за продолжительность непрерывной работы в медицинских […]