Пояснювальна записка до закону україни

О рейтинговании

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про рейтингування»

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону

Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі — Угода про асоціацію) передбачено необхідність приведення чинного законодавства України до законодавства Європейського Союзу у сфері рейтингування, а саме до Регламенту Європейського Парламенту та Ради N 1060/2009 від 16 вересня 2009 року щодо кредитних рейтингових агентств (далі — Регламент ЄС N 1060/2009).

Крім того, необхідність забезпечення розвитку інституту рейтингових агентств передбачена компонентом А.20 Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 року.

Слід зазначити, що на даний час діяльність рейтингових агентств в Україні регулюється статтею 41 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

При цьому, таке регулювання не відповідає європейським практикам та стандартам діяльності рейтингових агентств.

З метою виконання зазначеного завдання, було розроблено проект Закону України «Про рейтингування» (далі — Законопроект).

Зазначений Законопроект направлений на створення передумов для підвищення ефективності та функціональності рейтингових агентств та удосконалення державного регулювання та нагляду на ринку рейтингування.

2. Мета і шляхи досягнення

Законопроект спрямований на встановлення правових засад визначення рейтингів та їх використання, приведення діяльності рейтингових агентств в Україні у відповідність до вимог Регламенту ЄС N 1060/2009 , встановлення відповідальності для рейтингових агентств за порушення вимог законодавства.

Зазначені зміни направлені на покращення інвестиційного клімату в Україні, пожвавлення інвестиційних процесів, мінімізацію ризиків на ринках капіталу.

3. Загальна характеристика та основні положення Законопроекту

Зазначеним Законопроектом , зокрема, передбачається:

— встановлення вимог до рейтингових агентств та їх діяльності;

— встановлення механізмів авторизації рейтингових агентств;

— визначення повноважень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо здійснення державного регулювання та нагляду на ринку рейтингування;

— врегулювання питання використання кредитних рейтингів;

— визначення переліку порушень, за вчинення яких до рейтингових агентств застосовуватимуться фінансові санкції.

4. Правові аспекти

Реалізація акта не потребує внесення змін до інших законів України, але потребуватиме розробки нормативно-правових актів.

Реалізація Закону не потребує додаткових видатків з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття Закону

— встановити правові засади діяльності рейтингових агентств та державного нагляду (контролю) за ними, у тому числі, відповідальність за порушення ними вимог законодавства;

— створити систему професійної об’єктивної оцінки кредитоспроможності, що сприятиме покращенню інвестиційного клімату в державі та мінімізації ризиків на ринках капіталу;

— забезпечити виконання вимог Угоди про асоціацію в частині імплементації Регламенту Європейського Парламенту та Ради N 1060/2009 від 16 вересня 2009 року щодо кредитних рейтингових агентств.

search.ligazakon.ua

О национальной безопасности Украины

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про національну безпеку України»

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Проект Закону України «Про національну безпеки України» розроблено на виконання положень Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 26 травня 2015 року N 287 . Цією Стратегією передбачено здійснення комплексного вдосконалення законодавства з питань національної безпеки і оборони України, унормування структури і складу сектору безпеки і оборони, системи управління, координації та взаємодії його органів, удосконалення державної системи стратегічного планування, якісне вдосконалення системи демократичного цивільного контролю над органами сектору безпеки і оборони, посилення парламентського контролю у цій сфері.

Чинне законодавче регулювання відносин у сфері національної безпеки має серйозні недоліки.

Зокрема, Законом України «Про основи національної безпеки України» недостатньо чітко визначена сфера національної безпеки. Як загрози національній безпеці закріплені різні негативні чинники розвитку суспільства та держави, попри те, що їх подолання не може бути забезпечене діяльністю органів сектору безпеки. Також закріплення на законодавчому рівні переліку загроз національній безпеці України та заходів реагування на них не відповідає практикам держав — членів Європейського Союзу та НАТО, ускладнює визначення пріоритетів державної політики у сфері національної безпеки та вчасну реакцію на зміни безпекової ситуації.

У цьому ж Законі також відсутнє чітке розмежування повноважень державних органів, насамперед органів сектору безпеки, що ускладнює міжвідомчу координацію, зокрема за умов тривалої агресії проти України, яка частково здійснюється у т. зв. «гібридних» проявах.

Невиправданим є розділення законів України «Про основи національної безпеки України» та «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» , оскільки забезпечення цивільного демократичного контролю є невід’ємною складовою реалізації державної політики у сфері національної безпеки.

Закон України «Про організацію оборонного планування» забезпечує регулювання планування у сфері оборони. Водночас існує необхідність законодавчого врегулювання планування у сфері цивільної безпеки та його узгодження з процесами планування у сфері оборони. Також потребують нормативного закріплення зв’язок між рішеннями вищих органів державної влади у сфері національної безпеки, діяльністю органів сектору безпеки, спрямованих на їх реалізацію, та виділенням відповідних ресурсів для забезпечення такої діяльності, спеціальні процедури парламентського контролю за процесами планування у сфері національної безпеки.

2. Цілі та завдання прийняття проекту Закону

Метою проекту Закону є визначення механізмів керівництва у сфері національної безпеки та оборони, унормування структури і складу сектору безпеки і оборони, системи управління, координації та взаємодії його органів, запровадження комплексного підходу до планування у сфері національної безпеки і оборони для забезпечення сталого та ефективного цивільного демократичного контролю над органами та формуваннями сектору безпеки і оборони.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Проект Закону містить п’ять розділів.

У Розділі I подано визначення термінів, які використовуються у проекті Закону.

Розділ II закріплює правові засади та принципи державної політики у сфері національної безпеки і оборони, фундаментальні національні інтереси України, серед яких забезпечення державного суверенітету і територіальної цілісності, інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північно-Атлантичного договору.

Розділ III визначає засади та механізми цивільного демократичного контролю, повноваження у здійсненні такого контролю законодавчої, виконавчої й судової влади, органів місцевого самоврядування та громадянського суспільства.

Розділ IV визначає склад сектору безпеки і оборони та правовий статус основних органів, що входять до його складу, а також управління та координацію у сфері національної безпеки.

Розділ V регулює планування у сфері національної безпеки і оборони, визначає основні документи довгострокового планування, зокрема Стратегію національної безпеки України, Стратегію воєнної безпеки України, Стратегію громадської безпеки та цивільного захисту України, Стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу України, Стратегію кібербезпеки України, Національну розвідувальну програму, також порядок їх формування та реалізації у документах середньострокового та короткострокового планування.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація запропонованого проекту Закону не потребує додаткових видатків з державного та місцевих бюджетів України.

6. Запобігання дискримінації

Проект Закону не має положень, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

Правила і процедури, передбачені у проекті Закону , спрямовані на мінімізацію ризиків вчинення корупційних правопорушень, зокрема шляхом чіткого визначення правового статусу органів влади та посадових осіб, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері національної безпеки, а також запровадження механізмів парламентського контролю.

8. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону

Прийняття відповідного Закону дозволить підвищити ефективність реалізації державної політики у сфері національної безпеки, сприятиме гарантуванню надійного цивільного демократичного контролю над сектором безпеки і оборони України, зокрема з боку Верховної Ради України та громадянського суспільства, зростанню ефективності координації діяльності органів сектору безпеки і оборони для забезпечення своєчасного та належного реагування на загрози національній безпеці України, покращенню якості управління ресурсами, спрямованими на забезпечення національної безпеки, обмеженню невиправданого дублювання безпекових спроможностей, зниженню корупційних ризиків у процесі матеріального забезпечення діяльності органів сектору безпеки і оборони.

Заступник Секретаря Ради
національної безпеки і оборони України

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проекту Закону України „Про внесення змін до статті 124 Конституції України»

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення зміни до статті 124 Конституції України»

20 січня 2000 року Україною підписано Римський Статут Міжнародного кримінального суду (далі також — Статут) відповідно до Розпорядження Президента України від 11 грудня 1999 року № 313/99-рп.

Відповідно до Висновку Конституційного Суду України від 11 липня 2001 року № 3-в/2001 Римський Статут Міжнародного кримінального суду не відповідає Конституції України у частині, що стосується положень абзацу десятого преамбули та статті 1 Статуту, за якими «Міжнародний кримінальний суд… доповнює національні органи кримінальної юстиції.»

Цей законопроект передбачає внесення відповідних змін до статті 124 Конституції України, оскільки відповідно до частини другої статті 9 Конституції укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції, можливе лише після внесення відповідних змін до неї.

Підготовка проекту Закону передбачена пунктом 17 Плану заходів щодо виконання у 2005 році Плану дій Україна – ЄС, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2005 року №117-р, та пунктом 461 Плану заходів щодо виконання у 2005 році Програми Кабінету Міністрів України «Назустріч людям», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2005 року № 324.

У своїх Резолюціях №1300 (2002) та №1336 (2003) Парламентська Асамблея Ради Європи закликала держави-члени Ради Європи вжити усіх необхідних засобів для приєднання або підписання цього міжнародного документа, а також якнайшвидше внести відповідні зміни у внутрішнє законодавство.

У Спільній позиції Ради Європейського Союзу щодо Міжнародного кримінального суду (далі також – МКС) від 13 червня 2003 року було визнано, що всезагальне приєднання до Римського Статуту є важливим для забезпечення повної ефективності Міжнародного кримінального суду.

Генеральна Асамблея ООН на своїй 60-й сесії схвалила Резолюцію (документ А/60/L.25 від 18 листопада 2005 року), де закликала усі держави, які ще не стали учасниками Римського Статуту, негайно розглянути питання про його ратифікацію чи приєднання до нього.

Участь нашої держави в Римському Статуті означатиме, що Україна приєднається до спільноти держав, які визнають необхідність існування постійного Міжнародного кримінального суду як важливого засобу боротьби з безкарністю та забезпечення дотримання гуманітарного права і основоположних прав людини.

2. Цілі і завдання прийняття акта

Внесення до Конституції України зміни, запропонованої проектом Закону, має на меті утворення умов, необхідних для ратифікації Україною Римського Статуту Міжнародного кримінального суду, шляхом визначення статусу Міжнародного кримінального суду у національному законодавстві.

Міжнародний кримінальний суд є додатковим засобом до національної судової системи для забезпечення принципу невідворотності покарання за вчинений міжнародний злочин. Суд створено виходячи з мети та принципів Організації Об’єднаних Націй, визначених статтями 1 і 2 Статуту ООН. Пункт 4 статті 2 Статуту ООН визначає, зокрема, що всі держави повинні утримуватися від погрози силою або її застосування як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з метою Об’єднаних Націй.

Міжнародний кримінальний суд став першою постійною судовою інстанцією з юрисдикцією над особами, які вчинили найнебезпечніші порушення прав людини та гуманітарного права. Відповідно до Спільної позиції Ради Європейського Союзу від 13 червня 2003 року МКС є основоположним засобом для забезпечення дотримання міжнародного гуманітарного права та прав людини, таким чином роблячи внесок у свободу, безпеку, правосуддя та верховенство права, а також у збереження миру і посилення міжнародної безпеки.

Відповідно до статті 5 Римського Статуту юрисдикція Суду обмежена особливо тяжкими злочинами, що викликають занепокоєння усього міжнародного співтовариства, зокрема, злочин геноциду, злочини проти людства, воєнні злочини, злочин агресії.

Встановлення відповідальності за вчинення переважної більшості злочинів, передбачених Статутом, є міжнародно-правовим обов’язком України відповідно до чинних міжнародних договорів, учасником яких є наша держава, та загальнообов’язкових принципів міжнародного права.

Законопроектом пропонується у статті 124 Конституції України встановити, що Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, передбачених Римським Статутом Міжнародного кримінального суду, оскільки за статтею 1 Статуту юрисдикція і функціонування Міжнародного кримінального суду регулюється положеннями цього Статуту і, таким чином, на нього не поширюватимуться норми внутрішнього законодавства України.

Зазначене доповнення повною мірою відображатиме принцип компліментарності (додатковості) та акцентуватиме увагу на правових засадах діяльності МКС.

Розробка законопроекту відповідає практиці інших країн у вирішенні питань, пов’язаних з визнанням юрисдикції Міжнародного кримінального суду та внесенням змін до Конституції.

Так, у статті 53-2 Конституції Франції було встановлено, що Французька Республіка може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, як це визначено договором, підписаним 18 липня 1998 року.

Пунктом 9 статті 29 Конституції Ірландії закріплено, що Держава може ратифікувати Римський Статут Міжнародного кримінального суду, прийнятий у Римі 18 липня 1998 року.

Відповідно до статті 7 (7) Конституції Португалії: «З метою досягнення міжнародної справедливості, що сприяє дотриманню прав як окремих осіб, так і народів, та відповідно до положень про компліментарність та інших умов, визначених в Римському Статуті, Португалія може прийняти юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.».

Відповідно до частини третьої статті 93 Конституції Колумбії: «Держава Колумбія може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, передбачених Римським Статутом, схваленим 17 липня 1998 року на Конференції повноважних представників Об’єднаних Націй, та, відповідно, ратифікувати цей договір згідно з процедурою, встановленою цією Конституцією.»

При підготовці цього проекту Закону було також враховано документи Венеціанської комісії (CDL (2000) 104 та CDL-INF (2001)1).

Система судів України й основні засади судочинства визначаються Розділом VIII Конституції України «Правосуддя». Порядок внесення змін до цих положень визначено Розділом ХІІІ Конституції України.

Висновком Конституційного Суду України від 11 липня 2001 року №3-в/2001 було визначено, що Римський Статут Міжнародного кримінального суду не відповідає Конституції України у частині, що стосується положень абзацу десятого преамбули та статті 1 Статуту, за якими «Міжнародний кримінальний суд… доповнює національні органи кримінальної юстиції.»

Прийняття запропонованого Закону не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Прийняття цього Закону надасть можливість ратифікувати Римський Статут Міжнародного кримінального суду, що сприятиме належному виконанню Україною Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи №1408 (1999) щодо Міжнародного кримінального суду, у якій міститься заклик до Комітету Міністрів Ради Європи запросити держави-члени якнайшвидше ратифікувати Римський Статут та здійснити усі необхідні внутрішні зміни у законодавстві.

Визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду і набрання членства у Римському Статуті дозволить нашій державі стати в один ряд з європейськими державами, зокрема, державами-членами ЄС у справі боротьби з тяжкими злочинами, які загрожують миру, безпеці та добробуту світу і викликають занепокоєння всього міжнародного співтовариства.

Приєднання України до Римського Статуту Міжнародного кримінального суду наблизить Україну до стандартів Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи та Європейського Союзу у сфері верховенства права та дотримання прав людини.

Нарешті, внесення змін до Конституції та наступна ратифікація Римського Статуту сприятимуть забезпеченню невідворотності покарання за вчинення найтяжчих міжнародних злочинів, які викликають занепокоєння світової спільноти.

minjust.gov.ua

Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо удосконалення процедур відчуження державного майна)

від 15 жовтня 2006 р.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо удосконалення процедур відчуження державного майна)

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Законопроект розроблено відповідно до вимог пункту 1 Плану першочергових заходів у сфері інвестиційної діяльності, затвердженого Указом Президента України від 10.04.06 № 300/2006 «Про план першочергових заходів у сфері інвестиційної діяльності», на виконання доручення Прем’єр-міністра України Ю. Єханурова від 14 квітня 2006 року № 14727/2/1-06 з метою забезпечення ефективності відчуження державного майна поза межами законодавства з питань приватизації, підвищення прозорості і відкритості такого відчуження, встановлення єдиного підходу до реалізації державного нерухомого майна та акцій (часток, паїв), що належать державі в статутних фондах суб’єктів господарювання, за прозорими процедурами відповідно до законодавства з питань приватизації.

З метою забезпечення захисту інтересів держави при відчуженні державного майна, встановлення єдиного підходу до реалізації державного майна, а також запобігання відчуженню об’єктів, які згідно з чинним законодавством не підлягають приватизації проектом Закону передбачено запровадження продажу відповідно до законодавства з питань приватизації державного майна (нерухоме майно державного підприємства, чи його цілісний майновий комплекс; державне нерухоме майно, що перебуває на балансі господарського товариства і не увійшло до його статутного фонду; пакети акцій, частки, паї, що належать державному підприємству, установі, організації у статутному фонді суб’єкта господарювання) в процесі банкрутства, виконавчого провадження, реалізації державного майна, що перебуває в заставі, в тому числі податковій, відчуження військового майна, зокрема, цілісних майнових комплексів військових містечок, крім надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта

Проектом передбачено внесення змін до статей 20 та 21 Закону України «Про заставу», до статей 18, 20, 26, 30, 36 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до статей 54, 55, 61 Закону України «Про виконавче провадження», до статей 10, 11 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та викласти в новій редакції статтю 6 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України».

Запропоновані зміни до зазначених Законів України передбачають:

запровадження продажу державного майна, яке перебуває в заставі, в тому числі податковій, в процесі банкрутства та ліквідації, в процесі виконавчого провадження (нерухомого майна державного підприємства, чи його цілісний майновий комплекс; державного нерухомого майна, що перебуває на балансі господарського товариства і не увійшло до його статутного фонду; пакетів акцій, часток, паїв, що належать державному підприємству, установі, організації у статутному фонді суб’єкта господарювання), відповідно до законодавства з питань приватизації державними органами приватизації;

встановлення заборони на перехід до нового власника права власності на об’єкти, які згідно з чинним законодавством не підлягають приватизації, при укладенні мирової угоди в процесі банкрутства та заборони на відчуження такого майна в процесі банкрутства;

встановлення заборони в процесі виконавчого провадження накладання арешту на державне майно, яке згідно з чинним законодавством не підлягає приватизації, та звернення стягнення на таке майно;

запровадження відчуження нерухомого військового майна, в тому числі військових містечок, державними органами приватизації за процедурою, встановленою для об’єктів приватизації, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

У даній сфері правового регулювання діють Закони України «Про заставу», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про виконавче провадження», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про правовий режим майна в Збройних Силах України».

Реалізація підготовленого проекту Закону України не потребує додаткових витрат з державного бюджету, матеріальних та інших витрат.

Застосування норм цього проекту Закону України сприятиме захисту майнових інтересів держави шляхом встановлення єдиних процедур відчуження державного майна відповідно до законодавства з питань приватизації, забезпечення прозорості і відкритості цього процесу, дозволить забезпечити підвищення ефективності реалізації державного майна.

www.spfu.gov.ua

Пояснювальна записка до проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»

Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» оприлюднений Міністерством юстиції України 3 червня 2014 року.

Текст проекту Закону можна переглянути тут.

З порівняльною таблицею до законопроекту можна ознайомитися тут.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Перший досвід реалізації Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» свідчить про необхідність подальшого удосконалення правового регулювання питань доступу до зайняття адвокатською діяльністю, розширення професійних прав адвокатів і забезпечення гарантій здійснення адвокатської діяльності, а також удосконалення інституційної основи адвокатури.

У зв’язку з цим Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 2014 року № 799, передбачено розроблення та подання до Верховної Ради України Міністерством юстиції проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – проект Закону).

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою проекту Закону є створення передумов для посилення професійних прав адвокатів та гарантій здійснення адвокатської діяльності, утвердження принципів верховенства права, змагальності судового провадження та рівності сторін, а також подальшого інституційного розвитку органів адвокатського самоврядування.

Досягненню зазначеної мети сприятиме внесення змін до Закону, якими пропонується:

надати нові визначення адвокатури, адвоката, адвоката іноземної держави, видів правової допомоги, клієнта, конфлікту інтересів, представництва та стажу адвокатської діяльності;

посилити зобов’язання держави перед адвокатом;

посилити вимоги та обмеження до особи, яка бажає стати адвокатом;

визначити триступеневу процедуру складення кваліфікаційного іспиту та стажування;

запровадити символіку адвокатури України;

запровадити адвокатську монополію на надання правової допомоги в судових провадженнях з метою підвищення її якості (передбачається, що відповідне положення буде введено в дію з 1 січня 2016 року);

розширити та посилити професійні права адвоката та гарантії адвокатської діяльності (при цьому, зокрема, пропонується підкріпити принцип рівності сторін у кримінальному провадженні відповідними процесуальними можливостями адвоката, насамперед – щодо збирання доказів);

точніше врегулювати питання адвокатських запитів;

деталізувати поняття винагороди адвоката;

збалансувати повноваження між з’їздом адвокатів України, Радою адвокатів України, оптимізовано кількість та підвищено незалежність ревізійних комісій адвокатури;

обмежити, з метою уникнення зловживань відповідним правом, коло суб’єктів, які можуть ініціювати притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності;

спростити підтвердження повноважень адвоката в різних провадженнях.

Крім того, проектом встановлено обов’язкову вимогу щодо подачі адвокатом відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України з метою підтвердження права на зайняття адвокатською діяльністю.

3. Правові аспекти

Відносини, пов’язані зі здійсненням адвокатської діяльності, регулюються Конституцією України, Кримінальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кримінально-виконавчим кодексом України, Податковим кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом про адміністративні правопорушення та Господарським процесуальним кодексом; законами України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про безоплатну правову допомогу», «Про виконавче провадження», «Про судоустрій і статус суддів», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація Закону в разі його прийняття не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону потребує погодження з Міністерством економічного розвитку і торгівлі та Міністерством фінансів.

6. Регіональний аспект

Проект Закону не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

6-1. Запобігання дискримінації

У проекті Закону відсутні положення, які містять ознаки дискримінації. Громадська антидискримінаційна експертиза не проводилась.

7. Запобігання корупції

У проекті постанови відсутні правила і процедури, що можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень. Громадська антикорупційна експертиза не проводилась.

8. Громадське обговорення

6 березня 2014 року Міністром юстиції на зустрічі з представниками адвокатської спільноти було ініційоване створення робочої групи з підготовки проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» з числа адвокатів.

22 квітня 2014 року Міністр юстиції направив законопроект, розроблений згаданою робочою групою, до Національної асоціації адвокатів України, з проханням винести згаданий проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» на обговорення органів адвокатського самоврядування та надати пропозиції і зауваження до нього.

24 – 25 квітня 2014 року Рада адвокатів України на своєму засіданні розглянула законопроект, розроблений робочою групою Міністерства юстиції України, разом з альтернативним законопроектом, розробленим робочою групою Національної асоціації адвокатів України, і об’єднала найкращі положення обох документів в єдиний законопроект. Цей законопроект було схвалено позачерговим з’їздом адвокатів України, який відбувся 26 – 27 квітня 2014 року в м. Одеса і направлено Головою Національної асоціації адвокатів України Міністрові юстиції України для внесення до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України.

Після доопрацювання проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» з урахуванням його узгодженості з іншими законодавчими актами та відповідності вимогам нормопроектувальної техніки його розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону не стосується соціально-трудової сфери.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект Закону не є регуляторним актом.

11. Прогноз результатів

Прийняття відповідного Закону сприятиме посиленню професійних прав адвокатів, гарантій здійснення адвокатської діяльності та подальшого інституційного розвитку органів адвокатського самоврядування, утвердженню принципів верховенства права, рівності сторін та змагальності у судовому провадженні, а також європейських стандартів у діяльності вітчизняної адвокатури. забезпечить належне функціонування адвокатської діяльності та виконання покладених на адвокатуру завдань.

Міністр юстиції Павло ПЕТРЕНКО

zib.com.ua

Популярное:

  • Приказ мвд 823 от 2018 Правительство России О совершенствовании контроля за оборотом наркотических средств и психотропных веществ Постановление от 28 марта 2018 года №337. В целях совершенствования контроля за оборотом наркотических средств и психотропных […]
  • Законопроект повышение налога Госдума окончательно приняла закон о повышении НДС Госдума приняла в третьем чтении закон о повышении налога на добавленную стоимость (НДС) с 18 до 20%, сообщает РИА Новости. Как отмечают «Ведомости», за законопроект проголосовала только […]
  • Судимость рк Трудовой кодекс РК 2018 год (от 16.04.2018) ТРУДОВОЙ КОДЕКС РЕСПУБЛИКИ КАЗАХСТАН (с изменениями и дополнениями по состоянию на 16.04.2018 г.) См. Перечень нормативных правовых актов, принятие которых необходимо в целях реализации […]
  • Новый закон об образовании 2018 Основные направления деятельности Правительства Российской Федерации на период до 2018 года (утв. Правительством РФ 14 мая 2015 г.) Основные направлениядеятельности Правительства Российской Федерации на период до 2018 года(новая […]
  • Законы рф о пожилых Законы РФ 2018 В Правительстве одобрили законопроект: неработающие граждане получат повышенную пенсию уже в начале следующего года, работающим отменили перерасчет, а состоится ли индексация пенсий военным пенсионерам в 2018 году, […]
  • Что с пенсией в октябре 2018г Вот это поворот В 2018 году россиян ждут десятки изменений — новый налоговый вычет, выплаты за первенца, запрет на алкоэнергетики и многое другое. Что ударит по кошельку россиян, а что, наоборот, его пополнит — «Лента.ру» разбиралась, […]
  • Когда и насколько повысят пенсии в 2018 году Пенсии с 1 января 2018 года будут проиндексированы на 3,7% Как сообщил глава Минтруда Максим Топилин, индексация социальных пенсий в 2018 году в проекте бюджета запланирована на 4,1% Министр труда и социальной защиты РФ Максим […]
  • Какой орган государственной власти участвует в утверждении генерального прокурора рф Устав (Основной Закон) Алтайского края 5 июня 1995 года № 3-ЗС УСТАВ (ОСНОВНОЙ ЗАКОН) АЛТАЙСКОГО КРАЯ Принят Алтайским краевым Законодательным Собранием 26 мая 1995 года Список изменяющих документов (в ред. Законов Алтайского края от […]